Отже, в умовах переходу до ринкових відносин завдання підприємницьких структур полягає в подальшому розвитку управління якістю з використанням нагромадженого вітчизняного і світового досвіду. Як наголошувалося, вирішальними напрямами такого розвитку мають стати: орієнтація на задоволення вимог споживачів; здійснення ретельних маркетингових досліджень, організація обліку та аналізу витрат на якість, покладання відповідальності за якість продукції на конкретних виконавців; стеження за матеріалами і комплектуючими виробами протягом всього процесу виробництва; постійне навчання персоналу; використання широкого арсеналу методів TQM.
1.6. Зарубіжний досвід управління якістю продукції
Багаторічний досвід управління якістю продукції (УЯП) промислово розвинутих країн (Японії, США, Великобританії, ФРН, Франції та інших) має певні національні риси і є вельми корисним для України. Водночас, звертаючись до світової практики управління якістю, не слід забувати про згадані набутки використання Саратовської, Горьківської, Ярославської систем, НОРМ (Наукова організація робіт із збільшення моторесурсу), Львівської системи та КСУЯП (комплексна система управління якістю продукції).
За часів колишнього Радянського Союзу систему УЯП розглядали як складову ланку загального народногосподарського механізму та вважали, що її розвиток відбувається водночас з удосконаленням управління народним господарством. Поліпшення якості в країні забезпечувалось зусиллями міністерств і відомств, виробничих комбінатів, а також окремими підприємствами. У зв’язку з цим основні принципи планування якості і організації системного управління нею, як правило, оформлялись у вигляді законів або державних стандартів. На жаль, в умовах адміністративно-командної системи ці розробки не дозволили одержати бажаних результатів і не були затребувані своїм часом.
На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні мають місце зміни в УЯП. Вони торкнулись, передусім, контролю якості продукції, оцінки якості, сертифікації відповідності. Що стосується принципів системного управління якістю, то поки що радикальних
змін тут не сталося. Головним завданням економіки промислово розвинутих країн є підвищення продуктивності праці та якості продукції. У свою чергу, це дозволяє при низькій її собівартості отримувати високі прибутки і забезпечувати конкурентоздатність на світовому ринку. Досягається це в умовах УЯП.
Розглянемо особливості УЯП промислово розвинутих країн на прикладі Японії і США. Японський досвід полягає в тому, щоб у вивченні, розвитку і реалізації методів управління якістю брали участь всі підрозділи і всі робітники фірми, іншими словами — всезагальна участь в управлінні якістю. Цілі та завдання фірми в галузі забезпечення якості ретельним чином розробляються вищим керівництвом на основі вивчення запитів споживачів і їх думок про якість виготовленої продукції. У процесі виробництва всі підрозділи за своєю спеціалізацією забезпечують стійкий випуск продукції запланованої якості та, спираючись на пропозиції гуртків якості, постійно вдосконалюють якість виготовлення. По суті централізовано формуються не лише цілі поліпшення якості, а й ретельно розподіляються завдання щодо їх досягнення між підрозділами і професійними групами персоналу.
Таким чином, якість в Японії є турботою всіх працівників підприємства, а не окремого спеціалізованого підрозділу з управління якістю продукції. Тут системи управління якістю повністю базуються на теорії комплексного управління якістю [98]. Розглядаючи особливості японського досвіду щодо управління якістю продукції, слід зазначити, що для будь-якої фірми якість продукції є важливим засобом одержання прибутку. До речі, японські підприємці приділяють якості як засобу отримання прибутку значно більше уваги, ніж у США і в країнах Західної Європи.
» следующая страница »
1 ... 30 31 32 33 34 3536 37 38 39 40 ... 148