Вітке сформулював також сукупність вимог до керівників- носіїв адміністративної функції. Серед них: уміння правильно підбирати персонал управлінців, чітко розподіляти обов’язки, намічати цілі, координувати роботу, здійснювати контроль, але при цьому «не вважати себе технічним всезнаєм і не розпорошувати себе на дрібниці техніки».
Нарешті, ще одним важливим кроком у розвитку соціального підходу до управління можна вважати теорію адміністративної ємності Ф.Р. Дунаєвського (1887-1960). Під адміністративною ємністю Дунаєвський розумів здатність управляючих керувати певною кількістю підлеглих незалежно від їхніх особистих якостей, що на сучасній управлінській мові прийнято називати діапазоном контролю.
Дунаєвський вважав, що з розвитком виробництва відбувається розростання проміжної ланки керівних органів, яка була зв’язана з необхідністю компенсувати перевищення «адміністративної ємності центру». У зв’язку з цим виникає величезна ієрархія, кожна ступінь якої послідовно розширює «адміністративну ємність» вищестоящої, що в кінцевому підсумку веде до бюрократизації. Таким чином, він помітив проблему нарощування інформаційного бар’єра в управлінні і сформулював шляхи її вирішення.
На думку Дунаєвського, труднощі можуть бути подолані або на основі ретельного відбору і підготовки персоналу, впровадження нових методів планування, або розширення меж «адміністративної ємності» за допомогою техніки, тобто передачі машинам усієї допоміжної, механічної праці.
У подальші роки в управлінських дослідженнях став абсолютно переважати галузевий або народногосподарський підхід, а на рівні окремих організацій він був зосереджений на вирішенні технічних проблем. І лише з початку 1960-х років почалося поступове відродження інтересу до первинної господарської ланки.
Поштовхом до цього стали дві обставини. По-перше, повсюдне впровадження автоматизованих систем управління підприємствами (АСУП) і, по-друге, початок реформ. У процесі цих реформ
підприємствам був наданий певний ступінь свободи в межах централізованого плану, яка ґрунтувалась на впровадженні господарського розрахунку та економічних методів управління. В результаті наукових досліджень сформувалася ідея комплексного підходу до управління і концепція господарського механізму як єдність організаційної, економічної та соціальної систем управління.
Питання для обговорення
1. Які ідеї управлінських концепцій першої половини ХХ ст. можна використати сьогодні без змін?
2. Які з розглянутих концепцій ви вважаєте найбільш цікавими та оригінальними? Чому?
3.Які положення з цих концепцій можна використати сьогодні в сфері державного управління?
4. Що загального у вітчизняних та зарубіжних концепціях управління?
5. Як ви вважаєте, чи однакове розуміння менеджменту в вітчизняній та зарубіжній літературі?
Ситуація для аналізу №1
Мій бос мене не розуміє [3]
Сьогодні багато працівників відчувають, що їх начальники до кінця не розуміють їх. Керівництво звинувачують у тому, що воно має слабкі, помилкові уявлення про управління своїми підлеглими. Воно вважає, що люди не люблять працювати, їх необхідно примушувати виконувати свої обов’язки, їм бракує амбіцій, вони бояться відповідальності. Чи справді керівники так думають? Роберт Сенд, здається, поділяє таку думку. Ось його висловлювання:
1. Робочий день з 8 до 5 для всіх, крім жирних котів наверху.
2. Однобічне просування. За великі гроші та високу винагороду від мене очікують, що я разом із родиною переїду до Нью-Иор- ка від своїх друзів та звичного стилю життя у Денвері.
3. Сотні мільйонів витрачаються щорічно на «спілкування» з робітниками.
Запитання
1. Чи справді робітники спираються на подібні висловлювання?
» следующая страница »
1 ... 21 22 23 24 25 2627 28 29 30 31 ... 310