Основи менеджменту. Практикум

Фаза 5 - відродження організації. Головна мета полягає в за­безпеченні оновлення за всіма її функціями; зростання відбуваєть­ся за рахунок колективізму; головне завдання - омолодження; у галузі організації праці - впровадження НОТ, колективне премію­вання.

3.    Формальна та неформальна організації

У кожному трудовому колективі поряд із формальною (офіцій­ною) структурою взаємовідносин існують також і неформальні (неофіційні) відносини між членами колективу.

Якщо офіційні відносини регламентуються певними інструмен­тами, наказами, розпорядженнями, то неофіційні не регламенту­ються ніким і нічим. Тому слід мати на увазі, що процес управлін­ня належить до створення та функціонування формальної організації. Однак необхідно знати, що всередині будь-якої органі­зації існують і неформальні організації, які в певній мірі вплива­ють на політику формальної. Це пов’язане з тим, що кожен член трудового колективу одночасно належить до багатьох груп. Ме­ханізм формування формальних та неформальних організацій представлено на мал. 3.

Групи людей, створені керівництвом для досягнення цілей організації, називаються формальними.

Найпершою їх функцією є виконання конкретних завдань та досягнення цілей організації. Відносини між людьми регулюють­ся різного роду нормативними документами: законами, постано­вами, наказами, розпорядженнями тощо.

Мал. 3. Механізм утворення формальних та неформальних організацій

Група людей, які стихійно об’єдналися для досягнення певних цілей та регулярно взаємодіють, називається неформальною гру­пою (організацією).

Відносини між членами такої групи формуються на основі осо­бистих симпатій. Члени групи мають загальні погляди, інтереси. В такій групі не має списку членів колективу, ролей, відповідаль­ності.

Неформальні, або тіньові, групи існують в кожній організації. Вони неодмінно «виростають» із дружніх відносин, які не визна­чаються організаційною схемою. Для організації важливо, щоб неформальні групи не домінували.

Ціна дружби не має нічого спільного з формальними відноси­нами та компетентністю, але її вплив на справи формальної органі­зації може бути дуже суттєвим. І коли в ній присутня велика кількість людей, влада неофіційної групи посилюється. Найбільш поширене використання та зловживання цією владою полягає у використанні неофіційного зв’язку (тобто «таємний» телеграф).

Жодні новини не передаються так швидко, як через неформальні канали. Це один із способів, за допомогою якого неформальна група здійснює свою владу (неформальна комунікація).

Другий спосіб, який використовує неформальна група для того, щоб проявити свою владу, - це її здатність діяти або не діяти. В практиці управління є чимало прикладів, коли організація була поставлена «на коліна» несанкціонованим менеджментом (сюди не включаються страйки, оскільки вони санкціоновані профспілка­ми і мають законний характер).

Несанкціоноване встановлення виробничих норм - це один із шляхів, завдяки якому неформальні групи здійснюють негатив­ний вплив на людей. Разом із тим, деякі організації можуть бути врятовані, так як неформальні групи можуть працювати більш старанно, ніж встановлено нормами. Суть полягає в тому, що не­формальна група може працювати на те, щоб гальмувати або ру­хати вперед розвиток організації. Завдання менеджера полягає в тому, щоб мінімізувати вплив цих груп та спрямувати в необхід­ному напрямку їх владу.

Вплив неформальних відносин може контролюватися, але, щоб цього досягти, менеджер повинен мати чітке уявлення про те, як і чому функціонує неформальна організація. Коли у менеджера виникає базова мотивація функціонування неформальної групи, тоді у нього з’являється можливість розробки відповідної стратегії поведінки.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 26 27 28 29 30 3132 33 34 35 36  ... 310