Закон організаційної суми був необхідний Єрманському для формулювання головного принципу своєї науки - принципу фізіологічного оптимуму, який давав критерій раціональності виконання будь-якої праці. В основі цього критерію лежало відношення енергії, яка використовується, і ефекту, який при цьому досягається, виражене «коефіцієнтом раціональності» (корисна праця / витрати енергії).
Вивчаючи дані про співвідношення кількості керівників та виконавців, яке почало стрімко зменшуватись (середина ХІХ ст. 1:100, початок ХХ ст. 1:12, 20-ті роки 1:5, ідеал Тейлора - 1:3), Єрманський, виходячи з цієї тенденції, зробив висновок, що в недалекому майбутньому воно складе 1:0, тобто всі стануть керівниками, а замість людей будуть працювати машини-автомати.
Представником соціального напрямку був, перш за все, П.М.Кер- женцев (1881-1940), який сформулював теорію організаційної діяльності. Виділивши в науковій організації праці три об’єкти: працю, виробництво та управління, він сконцентрувався на останньому, вважаючи його найбільш важливим. Під науковою організацією управління він розумів вибір найбільш раціональних прийомів та методів виконання управлінських дій, таких як формування організа-
дійних структур, розподіл обов’язків, планування, облік, підбір та розстановка кадрів, дотримання дисципліни.
Керженцев вважав, що в роботі керівництва організаціями різних сфер діяльності є загальні риси, тому можна обмінюватись досвідом і сформувати на основі цього загальні принципи управління. До них Керженцев відніс постановку цілей і завдань, розробку планів, облік, контроль, координацію використання людських і матеріальних ресурсів. Керженцев був переконаний, що процес наукової організації праці і управління неможливий без підтримки широких мас працівників, які повинні бути не тільки точними виконавцями директив, отриманих зверху, але й проявляти ініціативу, яка надає організації додаткові життєві сили.
Розвиток ініціативи, на думку Керженцева, призводить до того, що замість минулих наказів зверху створюється особливий вид керівництва-підлеглості, котрий виражається у певному погодженні між вищою та нижчою інстанцією.
У той же час Керженцев не зменшував ролі професійних керівників, вважаючи її, в значній мірі, визначальною, оскільки в їх руках зосереджені важелі впливу на трудовий колектив, отже, на загальні результати діяльності організації. Оскільки керівник, звичайно, комплектує штат підлеглих за своїм зразком, оточуючи себе сильними людьми, або, навпаки, посередніми, правильний вибір самих керівників, які здатні не виконувати роботу підлеглих, а кожного підлеглого забезпечити належним йому місцем, стає головним завданням.
Другий прихильник соціального підходу до управління Н.А. Вітке в своїй соціально-трудовій концепції управління виробництвом чітко розмежував управління речами та управління людьми і сконцентрувався на останньому.
Головне завдання управління він вбачав у доцільній організації людей як учасників єдиної трудової кооперації (управління полягає в доцільному поєднанні людських бажань).
На думку Вітке, управління є єдиним цілісним процесом, де елементи поєднуються за допомогою адміністративної функції, вчення про яку стало основою його концепції. Чим вищий рівень управління, тим більша в ньому частка адміністративних елементів у порівнянні з технічним, тим більш важливу роль відіграє адміністративна функція. Причому, значення цієї функції та її носіїв - адміністраторів з розвитком виробництва повинно підвищуватись.
Суть адміністративної праці відповідно до концепції Вітке полягала в створенні сприятливої соціально-психологічної атмосфери у виробничих колективах - «духу вулика», чого ні ідеальна організація технологічного процесу, ні регламентація службових функцій, ні своєчасне їх регулювання забезпечити були не в змозі.
» следующая страница »
1 ... 20 21 22 23 24 2526 27 28 29 30 ... 310