«Поствитратні» підходи припускають, що простоювання готелю в одиницю часу обертається для суспільства втратою частини внутрішнього національного продукту (ВНП), яка могла б бути створена в цю одиницю часу.
Прихильники цих підходів поділяють поствитрати на прямі й непрямі. До прямих поствитрат відносяться фінансові і матеріальні витрати на ліквідацію наслідків негативної події. Непрямі витрати включають витрати часу на ліквідацію наслідків негативної події: вартість продукції, нествореної через простоювання обладнання, заробітну плату працівників готелю, зайнятих у заходах щодо ліквідації наслідків негативної події. Отримана величина дозволяє наочно продемонструвати економію витрат у майбутньому.
Проблема застосування підходів, заснованих на оцінці вартості негативних подій, полягає в трудомісткості визначення непрямих витрат і, відповідно, співвідношення прямих і непрямих витрат, необхідного для прийняття рішення в майбутньому.
Інші економічні підходи до забезпечення безпеки
Можна коротко охарактеризувати деякі «зовнішні» методи стимулювання підвищення рівня безпеки готелю.
До цих методів відносяться:
1. Механізми економічної відповідальності готелю. Ця група механізмів включає систему стандартів (норм, нормативів, квот), відхилення від яких веде до певних економічних санкцій для готелю (від штрафів до заборони діяльності). Важливий клас складають механізми відшкодування збитку, у яких економічна відповідальність готелю прямо пов’язана з величиною збитку від виникнення негативної події (надзвичайної ситуації), викликаної діяльністю готелю.
2. Механізми перерозподілу ризику. Це механізми страхування.
3. Механізми стимулювання підвищення рівня безпеки (зниження очікуваного збитку). Сюди відносяться механізми пільгового оподатковування, а також пільгового кредитування заходів щодо підвищення рівня безпеки (зниження ризику).
4. Механізми стимулювання повідомлення контрольному і наглядовому державному органам (наприклад, Держміськнагля- ду) даних про дійсний рівень безпеки готелю на звітний період.
Дані «зовнішні» методи стимулювання мають істотні недоліки: вони засновані або на інформації, наданій самим готелем контролюючому органу, або на даних, отриманих зовнішнім контролюючим органом самостійно. Як показує практика, домогтися точності й об’єктивності оцінки ситуації при такому підході досить важко.
Принцип оптимізації загальних витрат на забезпечення безпеки варто розглядати як основу побудови ідеалізованої моделі балансу готелю в умовах обмежених ресурсів. Будь-який готель прагне досягти оптимального балансу витрат ресурсів на забезпечення безпеки і прибутку та економії коштів, одержуваних в результаті зниження частоти негативних подій.
Безумовним плюсом цього підходу є ілюстрація продуктивності передвитрат, що стимулює готель платити за підвищення рівня безпеки і зниження ризику.
Як показує практика, «поствитратний» підхід не знайшов широкого застосування в деяких готелях через складність і трудомісткість процесу оцінки. Крім цього, даний підхід заснований на ретроспективній оцінці наслідків негативних подій, що викликає суперечки в науковому середовищі з приводу ефективності застосування отриманих даних у запобіганні майбутнім негативним подіям.
Бухгалтерський підхід схожий на «поствитратний», але неетичний з погляду суспільства, оскільки дозволяє, у деяких випадках, показати додатковий прибуток від негативної події і відіграє роль «антистимулу» проведення превентивних заходів.
У результаті аналізу існуючих підходів до оцінки процесу забезпечення безпеки виявлено, що на даний час залишається актуальною проблема пошуку комплексних економічних стимулів підвищення рівня безпеки готелю.
» следующая страница »
1 ... 115 116 117 118 119 120121 122 123 124 125 ... 213