Для визначення особливостей конкурентоздатності менеджера, які впливають на успішність кар’єри, розглянемо процес його становлення в історичному розвитку системи управління організації.
Так, на ХУконгресі з управління К. Томпсон (США) відмічав: “У 30-х роках компанії дійсно були тінню одного великого чоловіка. Це були, в основному, компанії, кожна із яких керувалась її володарем—сильною особистістю, яка іноді правила як абсолютний монарх. Рішення приходили зверху, часто як блискавка, що потрясала організацію. Якщо деякі з цих володарів були у якійсь мірі благодійниками і користувались повагою з боку своїх співробітників, то інші були просто тиранами, які вимагали лояльності й одержували її, а інакше... Це говориться не для того, щоб заперечувати здібності, або без ділової кмітливості деякі досягли б такого успіху, як вони. Але стиль менеджменту дуже різко відрізняється від теперішнього. Навіть менш зарозумілі керівники бізнесу були холодними і формальними у своїх взаємовідносинах з підлеглими”. У період з кінця 50 — 60-х років пройшли зміни ситуації в управлінні. Причинами таких змін були:
- по-перше, різко зросла кількість працівників у системі управління організації. З’явилась ціла система органів управління з новими функціями. Ефективність роботи складного механізму управління вимагала додаткової уваги до особистості працівника тому, що він був головним елементом системи управління. Зростання чисельності працівників посилило значення таких проблем, як управління, його ініціатива. Гострою стала проблема комунікабельності керівників, здібності працювати у колективі. Не менш важливим були проблеми взаємовідносин між працівниками і керівниками;
- по-друге, пройшла глибока диференціація працівників управління на велику кількість керівників різного рівня, лінійних та функціональних, спеціалістів багатьох професій;
- по-третє, збільшення кількості працівників апарату управління викликало появу професійних управлінців-менеджерів. Така чимала кількість господарів за особистими здібностями були не в змозі керувати великою кількістю інженерів, економістів, фінансистів, юристів тощо.
Професіоналізму менеджерів, як найманих керівників, дуже сприяв процес перетворення більшості компаній в акціонерні.
Поява менеджера-професіонала визначала формування в апараті управління ще однієї групи складних особистісних проблем.
- вчетверте, великий вплив на місце робітника в системі управління зробили зміни, які пройшли у самому управлінні.
В міру зростали компанії, ускладнилось виробництво, постачання, збут і відповідно управління. Звідси змінився і характер управлінської діяльності.
У той час, як відмічав видний американський спеціаліст по управлінню П. Друкер, старе управління Тейлора більше цікавилось фізичною продуктивністю, а тепер воно вимагає не елементарного виконання та дисциплінованості, а найбільш повного використання знань та здібностей. Необхідність підвищення інтелектуальної продуктивності вимагало іншого підходу до місця особистості в системі управління.
Таким чином, науково-технічна революція створила обставини, що потребували від управління прийняття заходів, які змінили б підхід до місця особистості у системі управління. Теоретичну і практичну допомогу у вирішенні цих проблем надало широке впровадження менеджменту.
Але є ще один фактор, про який дослідники або зовсім не згадують, або говорять дуже мало. Це наявність соціальних конфліктів. У таких умовах власник змушений був турбуватись про особистості, які зайняті на його підприємствах не тільки з міркувань виробничої, економічної або управлінської необхідності. Власник вимагав від підлеглих не просто лояльності, а активної підтримки, переконаності та відданості ідеалам приватного підприємництва. Заради цього він погодився йти на організаційну перебудову управління й на витрати додаткових коштів.
» следующая страница »
1 ... 182 183 184 185 186 187188 189 190 191 192 ... 240