Організація праці менеджера

Чинники успіху розвитку кар’єри

У книзі Г.В.Щокіна “Як робити кар’єру” аналізуються результати опиту­вання 700 керівників компаній різних галузей, проведених проф. Г.Медгерісом (Австралія) і С. Какабадзе (Великобританія). Керівників попросили проран- жирувати за ступенем важливості чинники, які визначали розвиток їх кар’єри. Результати були такі:

1. Особисте бажання зайняти високу посаду. Людина, яка не ставить перед собою високих цілей, звичайно і не докладає особливих зусиль до самовдоско­налення, підвищення своєї кваліфікації, просуванню по службі.

2.  Вміння працювати з людьми.

3.  Готовність ризикувати і брати на себе відповідальність за це.

4.   Придбання широкого досвіду керівної роботи і виконання різних функцій до 35 річного віку.

5.  Здатність генерувати більше ідей у порівнянні з колегами.

6. Уміння за необхідністю легко змінювати стиль управління.

7.  Висока професійна підготовка.

8.  Сімейна підтримка тощо.

Опитування показали, що формування керівників вищого рангу проходе, як правило, у відносно короткий строк—за 6 — 7 років, тобто до 35 — 37 річно­го віку. Це пов’язано з інтенсивним накопиченням досвіду.

Свої особисті знання і види діяльності керівники ранжирували за ступе­нем важливості таким чином:

•  прийняття рішень;

•  самодисципліна;

•  аналітичні здібності;

•  гнучка поведінка;

•  уміння вірно розподіляти свій час;

•  знання справи;

Управляти — значить спонукати інших до роботи. Вчитися цій складній справі бажано вже на ранішніх етапах кар’єри, до 30 річного віку. Працівникам з високим потенціалом слід цілеспрямовано давати важкі, але посильні зав­дання, які вимагають колективних зусиль. Надати їм таку можливість—одне із найважливіших завдань системи підвищення кваліфікації.

Кожній організації бажано мати спеціальні посади для кандидатів у ме­неджери, на яких вони б виконували складну роботу, несли повну відпові­дальність за прибутки і збитки, за окремий підрозділ або групу людей.

Дуже довго затримувати на одній і тій же посаді перспективних керівників шкідливо (строк визначається конкретно з урахуванням специфіки посади, організації, особистості). Для організації цього процесу у кожній організації повинен бути план підвищення кваліфікації персоналу. Опитувані менеджери надають перевагу коротким, насиченим курсам, по 2 — 3 тижні один раз на рік. Можливі форми навчання: самопідготовка й вечірні заняття.

Будь-яка підготовка повинна бути зорієнтованою на сучасній і майбутній стан менеджера, потреби організації в цілому та окремого її працівника.

На основі опитування менеджерів дослідники зробили наступний висновок: Не може бути професійного успіху без високої комунікабельності та уміння управляти людьми й делегування повноважень

Успіхи розвитку кар’єри менеджера безпосередньо пов’язані з успіхами робо- титрудового колективу, удосконаленням стилю і методів роботи, підвищенням своїх особистих та діловихякостей. А все це разом визначає успіхи керівництва.

Уміння керувати—це не тільки знання справи. У керівництві важливими є якості, що стосуються особистості самого керівника—менеджера. Керівник повинен бути особистістю. Ділові його якості тільки тоді можуть проявитись повністю, коли вони підкріплені баченням сутності справи, критичністю суд­жень, методичністю, твердістю і витримкою.

Мистецтво керувати не є природнім, такі якості та здібності можна розви­вати. Тут слід відрізняти знання, одержані при навчанні, і в практичні знання. Одних теоретичних знань недостатньо, потрібно вміти ще застосовувати ці знан­ня на практиці. Теоретичні знання прокладають шлях практиці, тому керівник повинен постійно удосконалювати свої знання, якщо він бажає за рахунок якості керівництва досягти успіху як колективу так і особистого у своїй кар’єрі.

 

« Содержание


 ...  182  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я