Отже, макроекономічна програма - сукупність істотних економічних умов, поставлених економічних цілей і інструментів їхнього досягнення. Головною метою макроекономічної програми є стійкість платіжного балансу - підтримка збалансованості міжнародних платежів на тлі прийнятних темпів довгострокового не інфляційного росту. Інші цілі включають придушення інфляції, зниження її до рівня, сумісного з довгостроковим ростом; досягнення стабільного рівня міжнародної платоспроможності; гарантії прийнятного соціального рівня життя населення. Макроекономічна програма звичайно складається з наступних ключових елементів: мети, тимчасові рамки, визначення стратегії, інструменти її реалізації, послідовність їхнього використання і нагляд за виконанням. Макроекономічна програма включає перемінні, що є її цілями, ендогенні й екзогенні перемінні і перемінні, що є інструментами економічної політики. Процес фінансового програмування полягає у визначенні розмірів перемінних, що є інструментами, які забезпечують досягнення поставлених цілей. Макроекономічне коректування - процес пристосування економіки до змінившихся зовнішніх і внутрішніх умов у результаті як автоматичної дії законів відкритої економіки, так і цілеспрямованого здійснення урядом політики керування попитом та пропозицією.
Важливість системи макроекономічного фінансового програмування як одного з елементів ринкової економіки в силу широкого її використання розвитими країнами не викликає сумнівів, так само як і необхідність її розвитку в нашій країні, коли незабаром ми плануємо до них приєднатися.
7.2 Моделі світової фінансової системи.
Ч-------------------------------------------------------------
Характерною ознакою останніх років є випереджаючий розвиток світової торгівлі в порівнянні з світовим валовим продуктом. У завершальному десятиріччі ХХ ст. середній щорічний приріст світового ВВП склав 2,3%, а міжнародний експорт товарів зростав темпами в 6,8%. Завдяки цьому зміцнилася торгова складова світового розвитку і зріс рівень взаємозалежності між державами. Але серйозним каталізатором глобалізаційних процесів стало стрімке нарощення міжнародного руху капіталів.
У найбільш загальній формі він являє собою світову фінансову систему, яка опирається на фондовий ринок та інші первинні і вторинні ринки цінних паперів, ринок кредитного капіталу, валютний ринок. За темпами нарощення обсягів і масштабами обороту світовий ринок капіталів відіграє провідну роль у сучасній економіці.
Приклад:
В 2000р. світова торгівля, включаючи експорт та імпорт, склала 12,5 трильйонів доларів США, тоді як лише на одному із сегментів ринку капіталу - ринку цінних паперів і тільки в одній країні - США, загальна вартість цінних паперів сягнула майже 14 трильйонів доларів!
Світовій фінансовій системі, з існуючими видами ринків, характерні свої закономірності функціонування та розвиток, що не властиві міжнародній торгівлі чи динаміці виробництва світового ВВП. Біржовий крах 20 жовтня 1987р., коли за шість з половиною годин була "знищена" ринкова вартість акцій американських корпорацій на пів трильйона доларів чи фінансові потрясіння у Південно-Східній Азії та Росії в 1997-1998рр. мали шоковий вплив на економіку західних країн. Світове співтовариство проявляє все більшу зацікавленість у створенні стабільної фінансової системи і прозорості ринку капіталів. Запропонувати відповідну теорію та "правила гри", які б згладжували можливі зриви, надали ринкам передбачуваності можуть лише спеціалісти.
Наприкінці 50-х років ХХ ст., почав займатися дослідженнями економічної рівноваги К. Гренджер. Результати цієї роботи й допомогли йому розробити метод коінтеграції для аналізу часових рядів у економіці. Більшість макроекономічних часових рядів є динамічними. Вони відрізняються від стаціонарних рядів тим, що коливаються не навколо постійної величини, а навколо величини, котра змінюється з часом. Учений показав, що статистичні методи, які використовуються для стаціонарних рядів, можуть дати абсолютно невірні результати у випадку, якщо їх застосовувати до динамічних рядів. Він виявив, що певні комбінації цих рядів можуть бути незмінними у часі, а це дозволяє коригувати статистичні висновки, використовуючи методи, розроблені для стаціонарних рядів. К.Гренджер назвав це коінтеграцією.
» следующая страница »
1 ... 152 153 154 155 156 157158 159 160 161 162 ... 193