Міжнародні фінанси

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК 7.1      Фінансове програмування.

Ч-------------------------------------------------------------

Фінансове програмування - це процес розробки рішень відносно економічної

(монетарної, соціальної, валютної, фіскальної, цінової і виробничої) політики для досягнення основних цілей економічного зростання.

Фінансова програма являє собою алгоритм дій з прийняття рішень у середовищі, яке зазвичай описується імітаційною моделлю. Кожний оператор являє собою можливий шлях поведінки залежно від ситуації на фінансовому ринку: (xi, yi) О X ґУ Н Rs ґRd, i = 1, 2,..., n.

Прийнята економетрична модель дозволяє обчислити окремі імовірності, які відповідають операторам програми mX. Можливий шлях поведінки має свою ціну (доходи мінус витрати) ІХґУ.

Фінансове програмування засноване на побудові імітаційної моделі. Модель дозволяє спрогнозувати поведінку економічної системи при заданих змінах екзогенних змінних. До параметрів моделі відносять граничну схильність до споживання, еластичність попиту на гроші та інше.

Модель світової економіки складається з переліку моделей економіки окремих країн і множини рівнянь, що описують взаємодії між цими країнами.

Фінансове програмування виникло на базі монетаристської концепції в 70-80 роки. Система макроекономічного фінансового програмування широко використовувана за рубежем і тільки починає розвиватися у нашій країні. Проблема макроекономічного програмування охоплює етапи оцінки існуючої ситуації, постановки цілей і визначення механізмів їхнього досягнення.

Збалансованість економіки означає одночасне досягнення внутрішнього і зовнішнього балансу, при тім, що внутрішній баланс означає, як мінімум, окремо баланс реального, грошового і бюджетного секторів. В умовах настільки складної системи балансів, кожний з яких залежить від невизначеної кількості перемінних, устає питання про те, який з них може з найбільшим ступенем вірогідності свідчити про стан економіки і при цьому бути більш-менш точно перелічений кількісно.

В аналітичних і практичних цілях економіку можна розділити на чотири взаємозалежних сектори - реальний, грошовий, бюджетний і зовнішній. Світовий досвід показує, що саме таке представлення економіки є найбільш виправданим з аналітичної точки зору, що дозволяє аналізувати економіку в цілому, а не окремі її елементи, у її взаємозв'язку з зовнішнім світом. У переважній більшості країн світу саме ці сектори економіки найбільше повно відбиті в статистиці, що дозволяє здійснювати не тільки кількісний, але і якісний аналіз. І нарешті, саме таке аналітичне представлення економіки дозволяє хоча б приблизно оцінювати показники одних секторів через поводження інших, що надзвичайно важливо для країн, що розвиваються, з обмеженою статистичною базою.

Економічні угоди усередині кожного сектора і секторів між собою фіксуються в рамках системи національних рахунків, з одного боку, як угоди по виробництву і торгівлі товарів і послуг, а з іншого боку - як відповідні їм фінансові розрахунки. Баланс угод кожного сектора, по визначенню, повинний дорівнювати нулю. Різниця доходів і витрат кожного сектора складають його заощадження. Якщо в якому-небудь із секторів доходи менше витрат, то виникаючий у такий спосіб дефіцит заощаджень повинний бути профінансований за рахунок іншого сектора. Наприклад, дефіцит державного бюджету може бути профінансований за рахунок кредиту уряду з боку грошового сектора уряду іншої країни. Якщо ж виникне ситуація, коли витрати країни в цілому - її внутрішніх секторів (реального, бюджетного і грошового) - менше доходів, генеруємих цими секторами в цілому, то виникає ситуація дефіциту заощаджень у країні в цілому, що може бути покритий тільки за рахунок чистих заощаджень інших країн. У результаті зовнішній сектор є агрегованим відображенням ситуації з заощадженнями у всіх інших секторах. По стані платіжного балансу можна з відомим ступенем умовності судити як про стан економіки на визначений момент, так і про можливі проблеми на шляху її майбутнього розвитку. Тому досягнення стійкості платіжного балансу, тобто підтримки збалансованості міжнародних платежів на тлі прийнятних темпів довгострокового не інфляційного росту, є головною метою програм макроекономічного коректування.

 

« Содержание


 ...  152  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я