Інструменти (економічної) політики (poUcy mstruments) - перемінні, розмір яких необхідно визначити, щоб досягти поставлених цілей. Інструментом звичайно є ті макроекономічні перемінні, на які уряд може зробити прямий вплив. Наприклад, інструментом звичайно вважається розмір чистого внутрішнього кредиту з боку центрального банку.
Процес фінансового програмування полягає в розрахунку вартісних значень перемінних, що є інструментами економічної політики, і які забезпечують досягнення вартісних розмірів перемінних, розглянутих як поставлені цілі, в умовах популярності чи зумовленості екзогенними перемінними і можливості розрахувати на їхній основі відсутні ендогенні перемінні.
Фінансове програмування має кінцевою метою так скорегувати економічний розвиток країни, щоб ліквідувати існуючі дисбаланси і забезпечити прийнятні темпи не інфляційного росту. На основі дії економічних законів у довгостроковій перспективі економіка будь-якої країни, по теорії, повинна сама, автоматично, прийти до рівноважного стану. Однак настільки радісні довгострокові перспективи в більшості випадків не можуть затьмарити більш насущних короткострокових і середньострокових проблем, коректування яких потрібно вже сьогодні. Тому на тлі дії законів відкритої економіки уряду з різним ступенем успіху вживають заходів по макроекономічному регулюванню для прискорення досягнення загального економічного балансу.
Макроекономічне коректування (macroeconomîc adjustment) - процес пристосування економіки до змінившихся зовнішніх і внутрішніх умов у результаті як автоматичної дії законів відкритої економіки, так і цілеспрямованого здійснення визначеної економічної політики.
По визначенню, поточний платіжний баланс є сконцентрованим відображенням усіх дисбалансів в економіці, дорівнює різниці доходів (ВВП) і споживання (абсорбції). Якщо поточний платіжний баланс негативний, це означає, що споживання перевищує доходи і повинне фінансуватися з-за кордону. Отже, для забезпечення збалансованості поточного платіжного балансу необхідно або збільшити доходи, або скоротити споживання. В умовах відкритої економіки в розпорядженні уряду є дуже широкий набір економічних важелів макроекономічного коректування і регулювання, що дозволяють домогтися цього в рамках здійснення макроекономічних програм у тій чи іншій формі. Одна група інструментів впливає переважно на агрегований попит, інша - на агреговану пропозиція. Зрозуміло, інструменти коректування попиту побічно впливають на розміри пропозиції, також як і інструменти коректування пропозиції побічно впливають на попит.
Керування попитом (demand management) - політика уряду по скороченню розмірів приватного і державного споживання (абсорбції).
Скоротити попит завжди легше, ніж збільшити пропозицію. Тому коректування попиту звичайно є найбільш простим, швидким і ефективним методом досягнення цілей економічної політики, особливо в ситуаціях гострої фінансової кризи. Керування попитом означає в переважній більшості випадків його обмеження тим чи іншим способом, що неминуче торкається інтересів тих чи інших груп населення. Тому керування попитом виявляється політично найбільш хворобливим механізмом макроекономічного коректування і звичайно викликає найбільше політичне неприйняття і навіть відторгнення.
Керування пропозицією (supply management) - політика уряду, спрямована на збільшення обсягів реального виробництва.
На відміну від керування попитом, заходи для керування пропозицією звичайно означають пошук шляхів його збільшення і тому політично більш прийнятні для всіх зацікавлених груп. Навіть тоді, коли такі міри означають структурні реформи, вони звичайно розтягуються на кілька років, що полегшує адаптаційний процес. Правда, як показує світовий досвід, міри керування пропозицією значно менш ефективні в порівнянні з інструментами керування попитом і практично марні в умовах фінансової кризи, що вимагає від уряду швидкої реакції.
» следующая страница »
1 ... 151 152 153 154 155 156157 158 159 160 161 ... 193