Значним стимулом для експорту капіталу є й екологічні фактори. Промислово розвинуті країни прагнуть перемістити в країни, що розвиваються такі виробничі потужності, які спричиняють забруднення навколишнього середовища.
Існують різноманітні теорії міжнародного руху капіталу, в першу чергу традиційні: неокласична, кейнсіанська, марксистська. Особливе місце посідають концепції ТНК, де значна увага надається моделям підприємницьких інвестицій. Вивезення і ввезення капіталу здійснюється всіма країнами в грошовій і товарній формах, у формі основного й оборотного капіталу, прямих і портфельних інвестицій.
Класифікація форм міжнародного руху капіталів відображає різні грані цього процесу. Під класифікацією розуміють ієрархічно підпорядковану систему взаємопов’язаних ланок з виділенням її сукупних частин. Виділяють такі форми руху (функціонування) капіталів:
- приватна і державна - залежно від того, вивозиться капітал приватними чи державними організаціями і компаніями;
- грошова і товарна (вивезеним капіталом можуть бути машини і обладнання, патенти і ноу-хау, якщо вони вивозяться за кордон як вклад у статутний капітал, створеної чи купленої там фірми, - а також товарні кредити);
- короткострокова (термін до одного року) і довгострокова. До короткострокового капіталу відносять банківські депозити і кошти на рахунках інших фінансових інститутів (хоча вони можуть бути розміщені на термін більше року, проте їх традиційно відносять до короткострокового капіталу), короткострокові позики і кредити. До довгострокового капіталу відносять прямі і портфельні інвестиції, довгострокові позики і кредити.
- позикова і підприємницька. Капітал у позичковій формі (позичковий капітал) приносить його власнику дохід переважно у вигляді відсотку за вкладами, позиками і кредитами. Капітал у підприємницькій формі (підприємницький капітал) приносить дохід переважно у вигляді дивідендів чи прибутку.
У 60-их роках відбулися якісні зрушення в розвитку міжнародного ринку позичкових капіталів. Активна експансія ТНК і прискорення міжнародного товарообороту вимагали відповідного розширення кредитних ресурсів і різкого полегшення доступу до них у будь-якій точці світового економічного простору. Це призвело до утворення ринків капіталів, що діють на базі офшорних операцій у так званих євровалютах (іноземних — у відношенні до країни дислокації банку - валютах). Результатом цього є посилення процесу міжнародного переплетення позикового капіталу.
Євровалютні ринки, на відміну від традиційних національних ринків капіталу, які здійснюють міжнародне кредитування в місцевій валюті, оперують іноземними грошима, що не потребує конвертації валют. Такі операції знаходяться поза межами дії національних валютних законодавств, а отже, не підлягають урядовому контролю, тобто стають наддержавними. У цих умовах зростають масштаби транскордонних потоків позикового капіталу.
Підприємницький капітал представлений прямими і портфельними інвестиціями. Портфельні інвестиції — кошти, вкладені в цінні папери довгострокового характеру, які не передбачають отримання швидкого доходу. Здебільшого це інвестиції великих промислових програм, у т.ч. й з участю держави.
Прямі інвестиції є реальними капіталовкладеннями в підприємства, землю чи реманент, або ж здійснюються за допомогою експортних інвестиційних товарів чи передачі технологій, досвіду управління. Прямі інвестиції використовуються, як правило, при створенні нових фірм (спільних підприємств) або ж для встановлення контролю над діючою фірмою шляхом закупівлі контрольного пакета акцій. Суть прямих інвестицій, за визначенням МВФ, полягає в тому, що інвестор володіє управлінським контролем над об’єктом (підприємством), в який інвестований його капітал.
» следующая страница »
1 ... 35 36 37 38 39 4041 42 43 44 45 ... 169