Міжнародні економічні відносини

Міжнародний рух капіталів

Ось уже понад століття разом із зовнішньою торгівлею особливого значення набуває експорт капіталу. До 1914 р. прямі зарубіжні інвес­тиції складали 1/3 іноземних капіталовкладень. У міжвоєнний період міжнародні ринки товарів і капіталу практично зазнали краху. ТНК знову набули попереднього статусу на межі 70-х років — їх вплив на світову економіку став значним. У четвертому виданні книги

Ч.Кіндльбергера “Міжнародна економіка”, яка вийшла в 1968 р., впер­ше йдеться про прямі зарубіжні інвестиції. В 1974 р. при ООН створи­ли Комісію з транснаціональних корпорацій і Центр з ТНК, що пере­конливо засвідчило визнання світовою спільнотою зростаючої ролі ТНК у міжнародній економіці.

Суть міжнародного руху фінансових ресурсів (вивозу фінансового капіталу) полягає у вилученні частини капіталу із процесу національ­ного обороту в одній країні і залученню у виробничий процес або інший обіг в інших країнах (у різноманітних формах).

Міжнародний рух капіталів — це розміщення і функціонування ка­піталу закордоном, перш за все, з метою самозростання. Термін “кап­італ” вживається у множині, оскільки рух капіталу між країнами не од­носторонній і в цьому русі бере участь капітал різноманітних форм і видів.

Першопричиною і необхідною передумовою вивозу (руху) фінан­сового капіталу виступав його відносний залишок, який з метою при­буткового інвестування перекидався за кордон. Такий принцип лежить в основі і нині, але він складніший через інтернаціоналізацію та глоба­лізацію світового господарства, переплетення національних і міжна­родних інтересів держав і господарюючих суб’єктів.

Нині спостерігається зростання обсягів міжнародного руху фінансових ресурсів розвинутих країн, за допомогою яких вирішу­ються питання відтворення товарів і послуг, збільшується експорт країн, внаслідок чого зростає внутрішній попит на обладнання, по­слуги, а отже, нейтралізується тенденція до зниження норми при­бутку, вирішуються стратегічні завдання світової економічної рівно­ваги.

Так, експорт фінансового капіталу в 90-і роки став випереджати за своїми темпами як збільшення ВВП, так і зростання товарного експорту розвинутих країн. У міжнародній фінансовій сфері просте­жуються лавиноподібні темпи зростання міжнародних фінансових операцій, які набагато випереджують зростання світової торгівлі то­варами.

Якщо останнє подвоєння товарообороту відбулося за сімнадцять- років, то транскордонні фінансові потоки подвоюються в середньо­му кожні чотири роки. Існуюча система міждержавного регулювання економіки не встигає адаптуватися до стрімкої зміни ситуації в світовій фінансовій сфері, через що фінансові потоки майже повністю вийш­ли з-під контролю.

На рух фінансового капіталу в системі світового господарства впли­вають значні зміни в національних економіках, які полягають у змен­шені ролі виробництва і підвищенні ролі сфери послуг.

Взаємозалежність національних економік проявляється не тільки в галузі експорту й імпорту товарів та послуг, айв галузі виробництва, про що свідчить швидке збільшення обсягів експорту капіталу. Обсяг вивезеного за кордон виробничого капіталу у вигляді прямих зарубіж­них капіталовкладень, скажімо, збільшився з 51 млрд дол. у 1945р. до 1 трлн дол. на початку 90-х років.

Економіка кожної країни (як країни-експортера капіталів, так і країни, що приймає прямі іноземні інвестиції) набуває транснаціональ­ного характеру.

Тиск на фінансовий експорт чинять і країни, що розвиваються. Вони прагнуть отримати зовнішні джерела накопичення, а отже, при­скорити темпи свого економічного зростання. Надходження части­ни виробничих потужностей за кордон через прямі інвестиції моти­вуються прагненням економічного розвинутих країн тримати під кон­тролем регіони із стратегічною сировиною, але з її використанням на власній економічній базі.

 

« Содержание


 ...  39  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я