Міжнародний рух капіталів
Ось уже понад століття разом із зовнішньою торгівлею особливого значення набуває експорт капіталу. До 1914 р. прямі зарубіжні інвестиції складали 1/3 іноземних капіталовкладень. У міжвоєнний період міжнародні ринки товарів і капіталу практично зазнали краху. ТНК знову набули попереднього статусу на межі 70-х років — їх вплив на світову економіку став значним. У четвертому виданні книги
Ч.Кіндльбергера “Міжнародна економіка”, яка вийшла в 1968 р., вперше йдеться про прямі зарубіжні інвестиції. В 1974 р. при ООН створили Комісію з транснаціональних корпорацій і Центр з ТНК, що переконливо засвідчило визнання світовою спільнотою зростаючої ролі ТНК у міжнародній економіці.
Суть міжнародного руху фінансових ресурсів (вивозу фінансового капіталу) полягає у вилученні частини капіталу із процесу національного обороту в одній країні і залученню у виробничий процес або інший обіг в інших країнах (у різноманітних формах).
Міжнародний рух капіталів — це розміщення і функціонування капіталу закордоном, перш за все, з метою самозростання. Термін “капітал” вживається у множині, оскільки рух капіталу між країнами не односторонній і в цьому русі бере участь капітал різноманітних форм і видів.
Першопричиною і необхідною передумовою вивозу (руху) фінансового капіталу виступав його відносний залишок, який з метою прибуткового інвестування перекидався за кордон. Такий принцип лежить в основі і нині, але він складніший через інтернаціоналізацію та глобалізацію світового господарства, переплетення національних і міжнародних інтересів держав і господарюючих суб’єктів.
Нині спостерігається зростання обсягів міжнародного руху фінансових ресурсів розвинутих країн, за допомогою яких вирішуються питання відтворення товарів і послуг, збільшується експорт країн, внаслідок чого зростає внутрішній попит на обладнання, послуги, а отже, нейтралізується тенденція до зниження норми прибутку, вирішуються стратегічні завдання світової економічної рівноваги.
Так, експорт фінансового капіталу в 90-і роки став випереджати за своїми темпами як збільшення ВВП, так і зростання товарного експорту розвинутих країн. У міжнародній фінансовій сфері простежуються лавиноподібні темпи зростання міжнародних фінансових операцій, які набагато випереджують зростання світової торгівлі товарами.
Якщо останнє подвоєння товарообороту відбулося за сімнадцять- років, то транскордонні фінансові потоки подвоюються в середньому кожні чотири роки. Існуюча система міждержавного регулювання економіки не встигає адаптуватися до стрімкої зміни ситуації в світовій фінансовій сфері, через що фінансові потоки майже повністю вийшли з-під контролю.
На рух фінансового капіталу в системі світового господарства впливають значні зміни в національних економіках, які полягають у зменшені ролі виробництва і підвищенні ролі сфери послуг.
Взаємозалежність національних економік проявляється не тільки в галузі експорту й імпорту товарів та послуг, айв галузі виробництва, про що свідчить швидке збільшення обсягів експорту капіталу. Обсяг вивезеного за кордон виробничого капіталу у вигляді прямих зарубіжних капіталовкладень, скажімо, збільшився з 51 млрд дол. у 1945р. до 1 трлн дол. на початку 90-х років.
Економіка кожної країни (як країни-експортера капіталів, так і країни, що приймає прямі іноземні інвестиції) набуває транснаціонального характеру.
Тиск на фінансовий експорт чинять і країни, що розвиваються. Вони прагнуть отримати зовнішні джерела накопичення, а отже, прискорити темпи свого економічного зростання. Надходження частини виробничих потужностей за кордон через прямі інвестиції мотивуються прагненням економічного розвинутих країн тримати під контролем регіони із стратегічною сировиною, але з її використанням на власній економічній базі.
» следующая страница »
1 ... 34 35 36 37 38 3940 41 42 43 44 ... 169