Світова валютна система та міжнародні розрахунки
2.3.1. Суть міжнародної валютної системи
Міжнародні валютні відносини — сукупність суспільних відносин, які складаються при функціонуванні валюти у світовому господарстві, що обслуговує взаємний обмін результатами діяльності національних господарств.
Окремі елементи валютних відносин появились ще в античному світі — Древній Греції і Древньому Римі — у вигляді вексельної і мінової справи.
Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин є валютна система — це форма організації і регулювання валютних відносин, закріплена національним законодавством чи міждержавними уго - дами. Розрізняють національну, світову, міжнародну (регіональну) валютні системи.
В історичному плані спочатку виникли національні валютні системи, закріплені національним законодавством, із врахуванням норм міжнародного права. Відомо, що національна валютна система є складовою частиною грошової системи країни, а її особливості визначаються ступенем розвитку, станом економіки і зовнішньоекономічних зв’язків країни.
Національна валютна є система нерозривно зв’язана із світовою валютною системою, тобто формою організації світових валютних відносин, закріплених міждержавними угодами. Світова валютна система склалася до середини XIX ст. Характер функціонування і стабільність світової валютної системи залежать від ступеня відповідності її принципів структурі світового господарства.
Світова валютна система складається із взаємодіючих національних валютних систем і міжнародних валютних інститутів та організацій. Основне завдання як національної валютної системи, так і міжнародної — створення сприятливих умов для розвитку виробництва і міжнародного поділу праці та ефективний розподіл платежів за експорт і імпорт товарів, капіталу та послуг, і інших видів діяльності у відносинах між окремими країнами.
Світова валютна система може сприяти розширенню, або навпаки, обмеженню інтенсивності міжнародних економічних відносин. Через світову валютну систему здійснюється перелив фінансових ресурсів із однієї країни в іншу чи блокується цей процес, розширюється чи обмежується ступінь національної економічної самостійності, переміщаються макроекономічні показники (наприклад, безробіття, інфляція) з одних країн в інші.
Світова валютна система використовується як знаряддя політичного й економічного тиску на окремі країни, особливо слабкі в індустріальному плані чи країни, що розвиваються.
Валютні (грошові) процеси не відрізняються плавністю і гармонією, вони протилежні і пробивають собі шлях через постійно виникаючі одиничні та загальні валютні кризи, які призводять до поступової заміни однієї валютної системи іншою, їх еволюції, що відображається як у національній, так і в міжнародній сферах.
Становлення світової валютної системи відбувалося в декілька етапів — від золотого стандарту з фіксованими валютними курсами в різних країнах до повного його скасування, що дало змогу окремим країнам здійснювати самостійну національну грошову політику. Невдала спроба повернення до твердого паритету валют на базі золотого стандарту стала поштовхом до об’єднання західноєвропейських країн у Європейську монетарну систему з механізмом фіксованих валютних курсів. Було створено європейську розрахункову одиницю — ЕКЮ.
Розширення міжнародного поділу праці призвело до формування міжнародної вартості та відповідної зміни природи світових грошей. Ці процеси зумовлюють розвиток валютних відносин та утворення механізмів регулювання економічного обміну, за рахунок яких замкнені економічні системи трансформуються у відкриті, що забезпечує їх взаємне зближення та інтегрування.
Міжнародна (регіональна) валютна система — договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн. Прикладом такої системи може бути Європейська валютна система, створенав 1979 році. Її функціонування регламентується відповідними угодами між ними, тісно пов’язується з національними валютними системами, і є складовою частиною світової валютної системи.
» следующая страница »
1 ... 40 41 42 43 44 4546 47 48 49 50 ... 169