А от після смерті Сталіна Мао Цзедун, «друга» колись в комуністичному світі особа, тепер відчував себе першою особою. Він уважно стежив за тим, як у Москві безглуздо вовтузились між собою сталінські «соратники», серед яких він не бачив жодної видатної постаті, вибиваючи один у одного провідні місця. І коли з цієї невиразної маси проклюнувся Микита Хрущов, колишній сталінський блазень
, то ніякої поваги у «великого кормчого Мао» до першої радянської особи не було.
І вже тоді в Кремлі відчули це: Мао ставив себе над ними! Хоч вони — СРСР, Москва. Кремль.
Розвінчання Хрущовим Сталіна на XX з’їзді КПРС було сприйняте Мао Цзедуном негативно — адже він був китайським Сталіним! І заступив Сталіна, як він вважав, в комуністичному світі.
Але певний час ці підспудні течії не виходили назовні.
Вважаючи себе особою, яка тепер може «розвивати далі марксизм» (як це робили Ленін і Сталін), Мао Цзедун в 1958 р., розпочав «великий стрибок» — прискорену побудову комунізму шляхом створення «народних комун». Радянські «марксисти», преса КПРС розпочали непряму критику «відходу від марксизму», що було сприйнято Мао Цзедуном дуже гостро. І вже зовсім ворожим актом розцінили китайські керівники відмову Радянського Союзу від даної Китаю у жовтні 1957 року обіцянки допомогти Китаю оволодіти виготовленням атомної зброї: 20 червня 1959 р. СРСР «дав зрозуміти», що не передасть Китаю відповідних матеріалів.
З березня по вересень 1959 р. між КНР та Індією роздмухувався конфлікт через події в Тибеті. Туди з 1950 р. увійшли війська КНР і там була встановлена жорстка комуністична влада, яка неприхильно ставилась до будистських монастирів, монахів і їхніх порядків. 17 березня 1959 р. в Тибеті спалахнуло будистське повстання, яке було жорстоко придушено комуністичною владою. Далай-лама втік до Індії. Неру звинуватив КНР у порушенні індокитайської угоди про Тибет. На китайсько-індійському кордоні розпочались збройні сутички.
В цій критичній ситуації СРСР рішуче став на бік Індії. Більше того, 12 вересня 1959 р. СРСР уклав з Індією угоду, за якою він надавав Індії для здійснення п’ятої індійської п’ятирічки кредит у 1,5 млрд рублів. Такої великої суми КНР від СРСР ніколи не отримувала.
На той час в керівництві КНР були проведені певні зміни — прихильники СРСР, які схвалювали зміну його зовнішньополітичного курсу з наступу на капіталізм на мирне співіснування, були замінені на прихильників непримиренної боротьби проти США та світового імперіалізму.
А Хрущов якраз у період підготовки КНР до великого революційного свята — 10-го ювілею КНР, знаходився у Вашингтоні, і «милувався з президентом США Ейзенхауером», головою світового імперіалізму! І насмілився спізнитись на велике китайське революційне свято!
До того ж Хрущов привіз з собою нового радянського посла в КНР — Степана Червоненка на заміну колишнього радянського посла Павла Юдіна. Юдін був «поважною особою» — московським академіком, а Чер- воненко був для Мао Цзедуна простим периферійним партійним чиновником, який ще ніколи ніде послом не був
. Це була ще одна «неповага» Хрущова до «великого Мао».
І коли Хрущов, зійшовши з трапа літака і широко розкинувши руки рушив до Мао Цзедуна (той особисто зустрічав Хрущова, як було встановлено протоколом), щоб обійняти китайського лідера, то... наштовхнувся на виставлений вперед кулак Мао.
Обійми не відбулись. Ворожий жест Мао Цзедуна красномовно свідчив, що розрив між КНР і СРСР фактично вже відбувся. Хоч телекамери цей жест не вхопили. І світ про цей розрив ще офіційно не дізнався.
Виникає питання: що було в основі цього розриву? Можна навести багато політичних і економічних факторів, які мали місце і могли стати причинами істотного погіршення радянсько-китайських відносин. Проте, за нашим переконанням, в радянсько-китайському конфлікті, як і в радянсько-югославському конфлікті 1948 р., головним був персональний фактор: невизнання радянським керівництвом «величі» Мао Цзедуна, його претензій на роль першої особи в комуністичному світі, «образлива поведінка» Хрущова щодо Мао і КНР, з одного боку, і невдоволення радянського керівництва тим, що китайський лідер «не шанобливо», не так як до Сталіна, ставиться до нього, Хрущова, з другого боку. Несхвальне ставлення до критики Хрущовим Сталіна, взагалі критичне ставлення Мао до Хрущова і породили ті «матеріальні фактори», які трактуються як провідні у погіршенні радянсько-китайських відносин. В країнах, де керівники були незмінними абсолютними диктаторами, такий поворот подій був цілком можливим.
» следующая страница »
1 ... 93 94 95 96 97 9899 100 101 102 103 ... 187