Міжнародні відносини 1945-1975 років

За суттю це був радянський ультиматум.

5 січня 1959 р. у пам’ятній записці держдепартаменту США та

11   січня в нотах урядам вказаних держав та всім державам-учасниця- ми війни з гітлерівською Німеччиною викладався радянський план мирного договору з Німеччиною. Він базувався на союзницьких уго­дах воєнного та повоєнного часу, передусім на потсдамських рішен­нях. Статус Берліну передбачалось встановити на засадах радянської ноти від 27 листопада 1958 р.

Німецька проблема, яка вважалась трохи не найголовнішою в між­народних відносинах на Заході, породжувала все нові варіанти її вирі­шення. Існував американський план держсекретаря Крісчена Герте- ра, який попередньою умовою укладення мирного договору з Німеч­чиною передбачав створення єдиної німецької держави з правом її участі у військових союзах і розміщення на своїй території закордон­них (читай — американських) військових баз. Був «план Рапацького», міністра закордонних справ Польщі, який передбачав створення «без’я­дерної зони» на території Польщі, Чехословаччини, НДР та ФРН. Хоч він не передбачав виходу ФРН з НАТО і навіть скасування «доктрини Хальштейна», нестримне бажання канцлера Аденауера мати ракетно- ядерну зброю робило план неприйнятним для ФРН.

Отже, всі ці плани ніяк не стикувались, а ультиматум Хрущова стривожив Захід. Ставлення до нього у західних держав було різним. Великобританія виникнення ядерної війни через проблему Західного Берліну не хотіла і прем’єр-міністр Макміллан готовий був на певні поступки. У Франції де Голль не схилявся до поступок, але його не влаштовувала спрямованість Аденауера до керівної ролі в Європі. В США Даллес, визнаючи, що «вільні вибори є природнім засо­бом об’єднання Німеччини», разом з тим не вважав їх єдиною можли­вістю, допускаючи і іншу форму — конфедерацію. І лише Аденауер ка­тегорично відкидав усі компоненти радянських вимог.

Проте шестимісячний термін «ультиматуму Хрущова» створював напружене становище в міжнародних відносинах. В США серйозно роздумували: чи візьмуть на себе європейські союзники ризик атом­ної війни, в якій загине щонайменше сто мільйонів людей, через не­обхідність захищати інтереси 2,5 млн жителів Західного Берліну?

Але першим пішов на поступки Хрущов. 4 січня 1959 р. до Вашин­гтону прибув перший заступник голови Ради міністрів СРСР А. Мікоян. В бесіді з Даллесом він зазначив, що шестимісячний термін в ра­дянській ноті від 27 листопада 1958 р. не є ультиматумом, а лише реко­мендацією. Було вирішено обговорити берлінську і німецьку пробле­ми на нараді міністрів закордонних справ в Женеві.

Нарада МІД в Женеві 1959 р. Візит Хрущова до США

Міністри закордонній справ СРСР — Андрій Громико, США — за­ступник держсекретаря Крісчен Гертер

, Великобританії — Сельвін Ллойд і Франції — Кув де Мюрвіль разом зі спостерігачами від ФРН та НДР засідали в Женеві з німецького та берлінського питання з 10 травня по 20 червня 1959р. І змушені були перервати нараду у зв’язку зі смер­тю Дж.Ф. Даллеса. З Женеви усі полетіли до Вашингтону на похорон держсекретаря. А продовження наради в Женеві проходило 13липня—

вересня того ж року. Як і в більшості зустрічей домовитись з німець­кої проблеми не змогли — дуже вже вирішальним було питання: буде Німеччина капіталістичною чи соціалістичною? А може краще лиши­ти поки що там так, як є?

Але головна важливість женевської зустрічі полягала в тому, що Гертер від імені президента США Дуайта Ейзенхауера запросив М. Хру­щова відвідати США. І Хрущов прийняв запрошення. Вперше в історії керівник Радянської держави і компартії СРСР відвідав США. За Ста­ліна таке було неймовірно.

Це була цікава поїздка в тому плані, що визначити її офіційний, протокольний статус було важко. Хрущов полетів до США всією ро­диною: з дружиною Ніною, дочкою Радою, її чоловіком Олексієм Аджу- бєєм і онуком Микитою (малий Микита погано розбирався в ра­дянській субординації і питав старого Микиту: — Діду, ти хто, цар?). В США вони перебували 12 днів, з 15 по 27 вересня 1959р. З них 10 днів мандрували по країні, об’їхали майже всю Америку, останні два дні провели разом з Ейзенхауером у Кемп—Девіді, заміській резиденції американських президентів.

 

« Содержание


 ...  96  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я