, який діяв як спеціальний представник президента США в ранзі посла. На початку 1951 р. він відвідав Японію, провів там два тижні і вів переговори з японським прем’єр-міністром Йосідою. На цей час, коли Китай, який в період війни був головним союзником Америки на Далекому Сході, перетворився на комуністичну державу, уряд США схилявся до перетворення Японії у свого головного союзника на Далекому Сході і в басейні Тихого океану.
Після Токіо Даллес відвідав Канберру і Веллінгтон для проведення там переговорів з відповідними урядами про створення блоку між США, Австралією і Новою Зеландією. Блок міг бути спрямований проти загрози з боку японського мілітаризму, проте мав іншу мету. Повернувшись у Вашингтон у квітні, Даллес привіз проект договору між трьома державами, який міг бути ґрунтом для створення прообразу НАТО на Далекому Сході.
29 серпня 1951 р. США підписали з Філіппінами, які дістали незалежність 4 липня 1946р.
, Договір про взаємну оборону. А 1 вересня того ж року в Сан-Франциско між Австралією, Новою Зеландією і США був підписаний Тихоокеанський пакт безпеки, відомий як АНЗЮС (абревіатура від назви учасників), безтерміновий договір, який набрав чинності
22 квітня 1952 р.
Укладення мирного договору з Японією
На момент підписання мирного договору Японія мала державний устрій буржуазно-демократичної держави. На це була спрямована постанова Далекосхідної комісії від 19 червня 1947 р. «Про основну політику відносно Японії після капітуляції», на це спрямовувалась імперативна діяльність Макартура в Японії, який після поразки гомінданівського уряду в Китаї змінив своє ставлення до Японії і став вбачати в ній майбутнього союзника США.
7 березня 1946 р. в Японії було опубліковано проект конституції, за якою імператор Хірохіто проголошувався символом держави і єдності народу, але не мав прав на управління державою. Вся влада передавалась уряду, який формувався на підставі результатів вільних виборів у двопалатний парламент. Японія повністю демілітаризувалась. Конституція набирала чинності 3 травня 1947 р.
Намагались переможці вирішити і репараційне питання. В 1946— 1947 рр. у Далекосхідній комісії визначились претензії основних претендентів на репарації. Країни Британської імперії претендували на 75% репараційної суми, Філіппіни на 50%, Китай на 40%, СРСР на 14%. Проте остаточного рішення досягти не вдалося і практично рішення в подальшому залежало від США. Вони у квітні 1947 р. розподілили репараційні виплати з Японії таким чином: Китаю (мався на увазі гомінданівський) — 50%, Англії, Філіппінам та Індонезії — по 1/6 репараційної суми. США своїх претензій до Японії не висували, чим резервували за собою місце головного опікувача країни.
Після проголошення КНР Сполучені Штати стали максимально форсувати справу укладення мирного договору з Японією. Це було необхідно для того, щоб Японія з зони окупації перетворилась на об’єкт міжнародного права, отримала статус нехай переможеної, проте суверенної держави. Початок війни в Кореї не припинив переговорів між США та СРСР з приводу мирного договору, хоча тепер це були вже не недавні союзники, а відверті противники. Японія тепер розглядалась Сполученими Штатами як союзник у боротьбі проти комунізму: «США змушені відродити Японію як один з основних бар’єрів проти комунізму в Азії» — говорив державний секретар США Дін Ачесон.
Йшлося про те, що США шляхом дипломатичної еквілібристики поступово стали намагатись позбавити спочатку КНР, а потім і СРСР обіцяних їм на Ялтинській і Потсдамській конференціях територій, які вони мали отримати в наслідок поразки мілітаристської Японії. І в той же час прагнули максимально задовольнити американські інтереси в Японії.
29 березня 1951 р. американська сторона розіслала членам Далекосхідної комісії свій проект мирного договору з Японією. В ньому передбачалась відмова Японії від усіх захоплених нею територій, повернення Радянському Союзу Південного Сахаліну та Курильських островів, але не говорилось про повернення Китаю Тайваню та островів Пенхуледао (Пескадорських), хоча Японія відмовлялась від прав на них, як захоплених територій. В той же час Японія відмовлялась і від своїх островів Рюкю і Бонін, які поступали у розпорядження США.
» следующая страница »
1 ... 38 39 40 41 42 4344 45 46 47 48 ... 187