Радянський Союз дуже гостро реагував на відверто сепаратні змови Заходу в німецькому питанні. 20 березня 1948 р, маршал Соколовсь- кий, який тоді головував в Союзницький контрольній раді, не отримавши конкретних пояснень західних колег, що відбувається в Лондоні, припинив роботу Союзницької контрольної ради.
1 квітня 1948 р. Радянський Союз ввів обмеження на комунікаціях між Берліном і західними зонами. Офіційно сповіщалось, що шляхи потребують ремонту. Насправді це була відповідь радянської сторони на сепаратні дії західних держав. Проте це їх не зупинило. Заходи по остаточному відмежуванню «тризонії» від радянської зони продовжувались. 18 червня командуючі окупаційних військ в західних зонах сповістили маршала Соколовського, що 20 червня в західних зонах буде здійснена грошова реформа — введені нові гроші. Для цього було все підготовлено: було доставлено 20 вагонів нових грошових знаків. Передбачалось, що на західні сектори Берліну вони розповсюджуватись не будуть.
22 липня маршал Соколовський сповістив західних колег про проведення грошової реформи в радянській зоні. Передбачалось, що ці гроші ходитимуть і в усіх зонах Берліну. Проте 23 липня західні держави розповсюдили свою грошову реформу на західні зони Берліну — ввели там «марку — Б».
24липня радянська сторона повністю перекрила наземні комунікації між: Берліном і західними зонами. Офіційно — «з технічних причин». Хоч Соколовський прямо оголосив, що заборона сполучення з Західним Берліном, (а це була його блокада) триватиме доти, доки не будуть скасовані плани західних держав про створення західнонімецького уряду. Розпочалась перша Берлінська криза, найдовша з усіх берлінських криз, — вона тривала 324 дні.
Для планів західних держав — будь-що залишатись в Західному Берліні, в центрі радянської зони, було серйозною перепоною. Посли США, Великобританії та Франції в СРСР забили тривогу. З 1 липня вони, кожний окремо, зустрічались з Молотовим. 2 серпня їх всіх разом прийняв Сталін. Він настійно просив відкласти рішення про створення західнонімецького уряду і сказав, що обмеження в сполученні Берліну з західними зонами будуть зняті як тільки Захід скасує в Західному Берліні «марку — Б».
Західні уряди не зважили на прохання Сталіна. «Марка — Б» в Західному Берліні скасована не була. 1 вересня в «тризонії» була створена Парламентська рада для розробки конституції Західнонімецької держави. Західні уряди уперто йшли на створення такої. 23 травня 1949р. був оприлюднений Основний Закон Західної Німеччини (Конституція). Що ж до блокади Західного Берліну, то було створено «повітряний міст», який забезпечив постачання в Західний Берлін всього необхідного: щоденно туди завозилось літаками п’ять тисяч тон вантажу. Радянські керівники недооцінили величезної могутності західних держав — тривала блокада не примусила Захід виконати радянські вимоги. Метод силового тиску не спрацював. 12 травня 1949р. блокада Берліну була скасована.
День затвердження військовими губернаторами західних держав конституції — Основного закону — 23 травня 1949 р. вважався днем створення Федеративної Республіки Німеччини (ФРН). 20 червня військові губернатори західних держав стали іменуватись Верховними комісарами відповідних зон.
14 серпня 1949 р. відбулись вибори до бундестагу ФРН, 15 вересня обрали федерального канцлера — ним став Конрад Аденауер, голова партії ХДС/ХСС. 12 вересня обрали президента ФРН, ним став Теодор Гойс, голова партії лібералів
15 . Столицею ФРН став Бонн.
В радянській зоні поспішали створити німецьку соціалістичну державу. Ще 19 березня 1949 р. Німецька народна рада ухвалила проект Конституції Німецької Демократичної Республіки (НДР). У квітні відбулись вибори до Німецького народного конгресу, 7 жовтня 1949р. була сформована тимчасова Народна палата — цей день вважався днем створення Німецької Демократичної Республіки (НДР). Президентом її став Вільгельм Пік, головою уряду — Отто Гротеволь, обидва керівні особи з СЄПН. Столицею НДР став Берлін
» следующая страница »
1 ... 33 34 35 36 37 3839 40 41 42 43 ... 187