Методологія та організація наукових досліджень

Метод формалізації — це вивчення об’єктів шляхом відобра­ження їх змісту, структури, форми чи функціонування у знаковому вигляді, з допомогою штучних мов (знакових систем). В останньо­му аспекті він близький до методу моделювання. Бо одним із видів методу формалізації є математичне моделювання (воно з успіхом включається у формально-знакове моделювання). Крім матема­тичної формалізації, існує логіко-математична, особливо при вив­ченні структури понять і у логічному численні, а також знакова формалізація — за допомогою штучної мови хімічних символів (значків) і операцій з ними.

Найповніше, особливо починаючи з 60-х років, використо­вується математична формалізація. У широкому розумінні — це застосування в науці принципів і положень, методологічного і формального апарату власне математики і математичної логіки, особливо математичних прийомів обробки кількісної інформації. Застосування математичних засобів обробки фактичних даних з метою виведення емпіричних закономірностей у вигляді матема­тичних формул, рівнянь і нерівностей чи їх систем.

Математичне моделювання — це створення математичної моделі і експериментування з нею. Класичним прикладом в еко­номіці є відома формула (модель) попиту на товар:

Q=f(P),

де: Q — обсяг попиту на певний товар, або максимальна кількість одиниць товару, що його готові придбати покупці за певну ціну, Р —ціна цього товару. Якщо у цій моделі змінювати значення ціни товару (це і буде експеримент), то і вихідне значен­ня (обсяг попиту) теж буде змінюватися. Отже, отримуватимемо різні обсяги продукції, що зможуть придбати покупці за певною ціною.

Формалізація (математизація) дає змогу використовувати у дослідженнях — інформаційні системи (ІС) і відповідно інфор­маційні дослідницькі технології.

Інформаційні технології (ІТ) стали можливими після широ­кого впровадження у дослідження ЕОМ. Вони передбачають пе­редусім створення бази даних (БД), пакетів програм (математич­ного програмного забезпечення), носіїв первинної економічної інформації (знімків, карт, схем, діаграм, графіків, таблиць, ба­лансів тощо), з яких автоматичними засобами можна знімати пер­винну інформацію для формування бази даних, обробляти (пере­творювати) її, відповідно представляти та інтерпретувати (рис. 3).

Системний підхід (системний аналіз і синтез) — це вивчення економічних об’єктів, які трактуються як складні і (або) великі системи. Найпростіше робоче поняття системи: це взаємопов’я­зана множина елементів, яка утворює певну цілісність. Кожна система характеризується такими рисами:

а) вона складається з множини елементів (М), кожен з яких вважається далі неподільним, тобто він не може складатися з інших елементів. Елементом можуть бути не лише певні об’єкти (на­приклад, поселення у системі розселення), але й властивості, відно­шення, числові величини тощо;

б) вона має множину системоутворювальних відношень (8) між елементами і їх взаємопов’язаними групами;

в) взаємопов’язані групи елементів і групи груп формують підсистеми даної системи (наприклад, кілька первинних систем розселення, які формують систему розселення низового району, є її підсистемами);

г) система є не простою сумою елементів і підсистем, а їх єдністю, що характеризується певною цілісністю і новими риса­ми цілісності (феномен емерджентності);

г) сукупність підсистем системи разом із зв’язками між ними утворює її структуру. Часом під структурою розуміють певні «зрізи» системи, її аспекти. Наприклад, у системі соціально-еко­номічного комплексу району виділяють його підсистеми: госпо­дарсько-економічну, соціальної інфраструктури, розселенську (демографічну). Найчастіше, коли говорять про підсистемні «зрізи», мають на увазі компонентну (вертикальну) або просто­рову (горизонтальну) структуру системи;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 53 54 55 56 57 5859 60 61 62 63  ... 138