Методологія та організація наукових досліджень

Загальнонаукові методи

Загальнонаукові методи використовуються у переважній більшості наук, наукових дисциплін і напрямів. Ці методи ділять­ся на дві великі групи: традиційні і сучасні (модерні), і є дещо умовним.

Традиційнозагальнонауковимиметодами (ТЗМ) є: спосте­реження, аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння і аналогія, узагальнення і абстрагування, метод експерименту. Разом з тим, часто сама природа чи суспільство змінюються впродовж корот­кого часу, ніби експериментують. Прикладом може бути аварія на Чорнобильській АЕС, у результаті якої утворилася особлива територіальна еколого-соціально-економічна система тридцяти- кілометрової зони. Її не створити жодним спеціальним експери­ментом.

Поряд із методом експерименту успішно застосовується ме­тод порівняння. Як зазначав Гегель, порівняти — це показати спільне у відмінному і відмінне у спільному. Отже, можна допус­тити, що різні об’єкти того самого явища (наприклад, бюджетні системи низових адміністративних районів є варіантами станів певної (обласної) системи в умовах експерименту. Так само мож­на вважати «експериментом», коли одну і ту саму економічну си­стему певної країни розглядатимемо у різні історичні періоди її функціонування. Тоді такий метод називається порівняльно-істо­ричним.

Логічне абстрагування в науці часто виступає як метод гене­ралізації. Останній, як і абстрагування загалом, передбачає усу­нення під час дослідження об’єктів, явищ і процесів несуттєвих, другорядних властивостей і відносин і виділення головного, виз­начального. Граничний випадок абстрагування маємо лише тоді, коли залишається лише одна, але суттєва риса і властивість.

До сучасних (модерних) загальнонаукових методів належать: метод моделювання, системний, формалізації, ідеалізації, аксіо- матико-дедуктивний.

Моделювання — це дослідження об’єктів, явищ і процесів не безпосередньо, а з допомогою їх замінників — моделей. У процесі моделювання експеримент у натурі замінюється експериментом на моделі.

Модель у економіці—це образ, зображення, копія, план, кар­та, формула, графік, матриця (прямокутна таблиця чисел) тощо. Філософи визначають модель як уявно зображену чи матеріально реалізовану систему, яка відображаючи чи відтворюючи об’єкт дослідження, здатна заміщати його так, що її вивчення дає нову інформацію про цей об’єкт. Отже, модель заміщає об’єкт, вона є його аналогом у певному відношенні — за властивостями, струк­турою, зв’язками чи функціями. Говорять, що модель є ізоморф­ною чи гомоморфною до об’єкта вивчення.

Виділяють два типи моделей: предметні і знакові (часом їх відповідно називають матеріальними та ідеальними, хоч це тер­міни невдалі). Предметні моделі бувають натурні (зменшена ко­пія автомобіля), фізичні (макети) та електронні. Для економіки важливі передовсім знакові моделі.

Знакові моделі поділяють на два класи: образно-знакові (аеро- фото і космічні знімки, карти) і формально-знакові (статистичні, математичні, абстрактно-логічні тощо). Обидва ці класи однако­во важливі і широко використовуються в економіці, взаємодію­чи в конкретних дослідженнях.

В економічних дослідженнях модель є важливим носієм інформації і засобом фіксації знання. У процесі дослідження місце моделі фіксується схемою, зображеною на (рис. 2).

Отже, С і О опосередковані не лише моделлю (М), але й за­собами (І), якими досліджують цю модель чи експериментують з нею.

Алгоритм методу моделювання полягає у наступному:

1) постановка завдання; 2) створення чи вибір моделі; 3) до­слідження моделі; 4) перенесення значення (екстраполяція) з мо­делі на об’єкт дослідження. Це здійснюється за таким принци­пом: якщо модель і об’єкт мають властивості а, в, сі встановле­но, що А має ще й властивість а, то вважається, що і О має властивість а.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 52 53 54 55 56 5758 59 60 61 62  ... 138