На підприємствах може здійснюватися безперервний контроль за реалізацією прийнятих рішень в умовах застосування відповідної електронно-обчислювальної техніки і математичного забезпечення. Це стає можливим при наявності постійного зворотного зв’язку на базі автоматизованої системи зв’язку між контролюючими органами і виконавцями. Інформаційне забезпечення такої системи містить у банку даних інформацію про стан діяльності об’єкта, рішення, прийняті керівництвом, результати їхнього виконання. Порівняння можуть проводитися за значні відрізки часу і сприяти підвищенню об’єктивності контролю. Крім цього, автоматизована система контролю може забезпечувати його раптовість, комплексність, оперативність виявлення відхилень і внесення коригувань, не порушуючи ритму роботи підприємства й окремих підрозділів.
Процес контролю включає чотири стадії: встановлення норм діяльності (функціонування), збір даних про фактичні результати, порівняння й оцінку фактичного й очікуваного підсумків виконання, розробку та реалізацію коригувальних дій. Норми функціонування встановлюються в ході складання плану. На етапі організації контролю виділяються точки спостереження — індикатори відхилення поводження об’єкта контролю від норми функціонування. Ефективний контроль базується на прогнозуванні результатів, повинен бути орієнтований на перспективу, інакше може стати формальним і навіть марним.
Збір даних про фактичне виконання рішень — забезпечуючий етап контролю. Найкраща його реалізація проходить з використанням сучасних технічних засобів постачання оперативною інформацією. Органами керування встановлюються ключові точки, збір інформації від яких дозволяє приймати випереджувальні рішення до настання небажаних подій.
Порівняння й оцінка фактичного й очікуваного результатів повинна здійснюватися на основі якісної інформації (точної, достатньої). Матеріали аналізу негайно направляються керівникові, чия ділянка роботи контролювалася.
Розробка коригувальних дій здійснюється на основі сигнальної (індикаторної) інформації. При цьому розкриваються причини відхилень, пропонуються альтернативні варіанти їхнього подолання. Причинами коригування можуть бути:
— помилки, допущені при розробці рішень;
—зміни, що відбулися під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів;
— недоліки в організації виконання рішень;
—поява додаткових можливостей для підвищення ефективності рішень.
Власне кажучи, задача внесення коректив безальтернативна, оскільки в умовах (обставинах), що змінилися, виконання раніше прийнятого рішення може бути неефективним або дезорганізованим. Корективи вносяться при цільовій орієнтації рішення, що зберігається. Але можлива ситуація, коли за матеріалами контролю приймається нове рішення згідно зі зміненою обстановкою.
Для керівників внесення змін при реалізації рішень нерідко пов’язано з психологічними труднощами. Однак це краще, ніж відмова від них, тому що наслідками відмови від внесення змін може бути погіршення морально-психологічного клімату, створення видимості роботи, нервозність у колективі, недбалість і безконтрольність. З огляду на небажані наслідки керівник повинен передбачати можливість внесення коректив у рішення, особливо якщо воно приймається в умовах неповної інформаційної визначеності.
» следующая страница »
1 ... 86 87 88 89 90 9192 93 94 95 96 ... 112