У ході перевірки варто уважно поставитися до передового досвіду, у тому числі у виконавців, які не всі задачі однаково добре вирішують. Передовий досвід вивчається по ряду причин:
• повторюваність успіхів у роботі, їхня стійкість;
• законність методів досягнення кращих результатів;
• конкретність умов, де методи роботи досягають мети, і протипоказання, при яких вони неприйнятні.
Досвід не може переноситися механічно. У такий спосіб у ході контролю можна не тільки перевіряти, а й рекомендувати більш раціональні методи виконання роботи, тобто поширювати позитивний досвід.
Авторський нагляд — одна з функцій контролю, у ході якого автор не тільки виявляє увагу до втілення задуму, а й критично оцінює промахи, обговорює з зацікавленими особами сумніви, вчиться, підвищує свою кваліфікацію. Контроль виконує в цьому випадку й педагогічну функцію.
Контролю властива і правоохоронна функція, тому що керівник повинний стояти на позиції дотримання та захисту існуючих норм права.
Відомі різні види контролю та ознаки їхньої класифікації. В якості останніх можуть бути особливості суб’єктів контролю, характер задач, взаємовідносини суб’єкта контролю з підконтрольним об’єктом, використовувані методи й техніка контролю та інше. Виділяють формальні, реальні, внутрішні і зовнішні види контролю, проте існує й інший підхід, так, у спеціальній літературі з менеджменту частіше вказують три види контролю: попередній, поточний і підсумковий. У залежності від суб’єкта розрізняють державний, відомчий та суспільний види контролю, які, в свою чергу, можуть мати підвиди. Їх відносять до загальних, оскільки ці види використовуються у всіх сферах суспільного та державного життя.
При організації контролю необхідно враховувати наступне:
— виконання контрольних функцій повинно доручатися особам, досить компетентним у питаннях, що підлягають контролю, щоб оцінити причини та наслідки можливих відхилень, отримати пропозиції щодо їх усунення;
— працівники, що здійснюють контроль, не повинні бути зв’язані єдиними матеріальними інтересами з підконтрольними підрозділами, щоб забезпечити об’єктивність і принциповість оцінок.
Поки далеко не кожне підприємство має чітку систему внутрішньогосподарського контролю. Тим часом вона повинна забезпечувати організаційні, технічні й економічні умови, що гарантують принциповість контролю. Одночасно контроль повинен бути систематичним, масовим, гласним, включати різноманітні форми та способи самоконтролю.
У залежності від виконуваних функцій і особливостей проведення виділяють контроль попередній, направляючий, фільтруючий і кінцевий. Методи попереднього контролю використовуються до початку виконання рішення, що дозволяє визначити якісні, кількісні та структурні характеристики оптимального варіанта його реалізації. Задача попереднього контролю — встановити, чи правильно сформульована мета, визначені передумови й стратегія.
Направляючий контроль застосовується від початку практичного здійснення рішення до завершального його етапу. Він включає вимір, порівняння, оцінку об’єкта, вироблення та виконання коригувальних дій, спрямованих на досягнення кінцевих результатів.
Метод фільтруючого контролю застосовується в разовому порядку в ході реалізації рішення. У його зміст входить призупинення виконання рішення на якій-небудь ділянці при різких відхиленнях фактичних результатів від запланованих.
Метод контролю за результатами (кінцевий контроль) застосовується по виконанню рішення й корисний для врахування нюансів роботи, її результатів на майбутнє. Матеріали кінцевого контролю повинні розглядатися на нарадах (зборах) незалежно від ступеня досягнення мети рішення. При цьому аналізуються всі етапи підготовки, прийняття та виконання рішення, оцінюються успіхи і недоліки виконавців, що з урахуванням обговорення націлюються на рішення нових проблем.
» следующая страница »
1 ... 85 86 87 88 89 9091 92 93 94 95 ... 112