Повнота образу означає відображення у ньому всієї майбутньої роботи від початку до кінця. Це важливо знати для коригування уявлень працівника про те, що йому виконувати на окремих етапах роботи.
Точність образу свідчить про ясність уявлення особливостей виконання запланованої роботи. (Можна знати усе що треба, але не точно. Можна знати частину, але в деталях. Тобто повнота не дорівнює точності. І в першому, і в другому випадках будуть потрібні коригування керівника).
Глибина образу характеризує, наскільки образ віддалений у часі від початку дій, що у ньому (в образі) відображені. Люди зі слабкою нервовою системою відрізняються більшою глибиною еффектор- ного образу.
Гнучкість образу означає, що при зміні обстановки вихідні представлення виконавця можуть швидко перебудовуватися.
Врівноваженість образу є мірою його міцності при несподіваних труднощах. Це особливо важливо на таких видах робіт, де умови праці можуть бути екстремальними (дефіцит часу, небезпека для життя, недолік інформації й інше). Погодженість еффекторних оперативних образів усіх виконавців завдання означає, що враховано не тільки індивідуальні завдання, а й зв’язки з усіма задіяними особами (підрозділами).
Кожне окреме завдання керівник повинен «програвати» сам, ставлячи себе на місце виконавця у відповідних умови. Помилки у визначенні характеру, обсягу або змісті задач знижують ефективність рішення в цілому. Щоб уникнути цього, варто дотримуватися наступних правил:
1. Забезпечення відповідності кожної задачі діловим і психологічним особливостям виконавця. Необхідно враховувати професійну майстерність працівника (його спеціальні знання, вміння, досвід виконання подібної роботи). Завдання співвідноситься також з особливостями темпераменту особистості. Як відомо, флегматикові важко дається робота, що вимагає швидкої перебудови, на що підходять холерики. Темперамент впливає і на сприйняття будь- якої нової задачі.
2. Розподіл задач повинен стимулювати колективістські почуття (наприклад, виключається одержання переваг досвідченими працівниками за рахунок зниження розряду іншим членам бригади; незаперечно справедливим повинно бути встановлення коефіцієнта трудової участі й інше).
3. Взаємна довіра виконавців загальної задачі. Повинно бути переконання, що член бригади не зробить вчинків, які негативно позначаться на загальних результатах праці. Кожний окремо упевнений, що всі інші можуть працювати з повною віддачею та високоякісно. Важлива зразкова однорідність мотивів праці членів колективу. Це досягається в результаті виховної й організаторської роботи.
4. Взаємне підстрахування і взаємна допомога спільно працюючих людей. Рішення — це цілісний задум, розчленовування якого на частини для різних виконавців суміщено з можливими витратами. Тому при розподілі завдання повинна бути дана чітка орієнтація підлеглим на кінцевий результат, що досягається всім колективом. Для кожного виконавця варто передбачати стимули, що спонукували б його піклуватися не тільки про виконання власних задач, а й задач колег.
5. Мобілізація колективу. Це різновид діяльності по організації виконання рішень. Вона реалізується одночасно з процесом доведення задач до виконавців. Суть її наступна: за допомогою цілеспрямованої системи виховних і організаційних заходів керівник, разом із громадськими організаціями (профспілкою), формує морально-психологічний настрій колективу і орієнтує кожного працівника на сумлінне виконання прийнятого рішення. Робота проводиться поетапно: спочатку з активом організації, потім складається план мобілізації (організаційно-технічних заходів) виконання завдання по підрозділах.
» следующая страница »
1 ... 83 84 85 86 87 8889 90 91 92 93 ... 112