Згідно з проектом залежним господарським товариством вважають товариство, в якому господарському товариству (разом з афілійованими особами) належить 20 та більше відсотків статутного капіталу. Усі дочірні товариства одночасно вважають і залежними. Визначаючи кворум та підраховуючи голоси, акції переважного АТ, які належать залежним товариствам, не враховують. Ця норма запобігає створенню системи перехресного володіння, коли виникає небезпека, що товариство контролюватиме себе самостійно. Проект містить також кілька інших норм обмежувального характеру стосовно залежних товариств.
Також доцільно прийняти проект рекомендаційного Закону «Про холдинги», запропонований для країн СНД російським ученим, президентом Міжнародної академії корпоративного управління Ю. Б. Вінславом. Проект ураховує особливості української економіки, ментальності і визначає такі поняття, як холдинг, холдингові відносини; у ньому виділено 11 різновидів холдингових об’єднань: майновий холдинг, договірний, майново-договірний, державний, стратегічний, транснаціональний, міждержавний, управлінський, змішаний, фінансовий, субхолдинг.
Проект також регламентує особливості створення окремих видів холдингів, організацію управління, порядок реструктуризації тощо. Особливу увагу в ньому приділено державним, стратегічним та міждержавним холдингам. Прийняття цього рекомендаційного закону важливе для регулювання діяльності українських холдингів.
Одним з варіантів вирішення проблеми щодо ефективності діяльності українських холдингових компаній може бути використання практики австрійських та голландських холдингів, основний сенс чого полягає в абсолютно легальній можливості управління активами в Україні та отримання доходів без податкових втрат.
Схему створення та функціонування холдингової структури показано на рис. 4.7. Для практичної реалізації цих можливостей Україна має певні передумови:
1. Пільговий режим оподаткування для холдингових структур.
2. Наявність підписаних угод щодо уникнення подвійного оподаткування.
3. Нульова ставка оподаткування дивідендів, отриманих з-за кордону.
4. Відсутність податку на репатріацію прибутку в джерела сплати (українського підприємства).
5. Досягнення конфіденційності володіння активами українського підприємства.
6. Використання холдингових структур як фінансового інструменту для внесення додаткових інвестицій під забезпечення акцій українських підприємств.
В Україні налічується близько 15 державних холдингових структур. Це зазвичай колишні великі підприємства: ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод», ДАХК «Дніпропетровський машинобудівний завод», ДАХК «Київський радіозавод» та ін. Слід зазначити, що на більшості з них перетворення організаційно-правового статусу не вплинуло на якість корпоративного менеджменту.
Пошук шляхів вирішення проблем, які на сьогодні перешкоджають ефективній діяльності українських корпорацій холдингового типу, потребує створення необхідної методичної бази для управління інтегрованими структурами.
Серед основних завдань наступного десятиріччя — суттєве вдосконалення механізмів корпоративного управління, реалізація та демократизація акціонерної власності, удосконалення законодавства щодо регулювання діяльності АТ, холдингових компаній та інших інтегрованих об’єднань і судової практики щодо забезпечення гарантій прав акціонерів.
4 |
1 3 1 |
|
|
|
2 |
|
|
1 |
|
І |
» следующая страница » |