В Україні немає спеціального законодавства щодо регулювання діяльності холдингових компаній. Неопрацьовано ключові аспекти холдингових відносин у законодавстві про господарські товариства та ФПГ. Спостерігається тенденція до експансії холдингових відносин передусім у стратегічних та найприбуткові- ших сферах економіки України, у яких неприпустимі помилки під час організаційних трансформацій.
Визначимо основні проблеми, що постають перед українськими об’єднаннями холдингового типу.
1. Відсутність спеціального законодавства щодо регулювання діяльності холдингових компаній. Ситуація ускладнюється тим, що в Україні досі не прийнято Закон «Про акціонерні товариства», в організаційно-правовій формі яких функціонують холдингові компанії в Україні. Закон України «Про господарські товариства» недостатньо регламентує діяльність АТ та зовсім не згадує про холдинги.
Чинне законодавство не містить чіткого визначення понять «філії» та «представництва»; згідно зі статтею 41 Закону «Про господарські товариства» прийняття рішення про створення філій і представництв є виключною компетенцією загальних зборів, що негативно позначається на здатності АТ реагувати на зміну ринкової кон’юнктури та виробничих потреб.
Також у чинному законодавстві є лише кілька посилань на «дочірні підприємства» і не подано чіткого визначення цього поняття. Закони України «Про підприємства в Україні» та «Про господарські товариства» не містять вимоги до створення дочірніх підприємств у формі господарських товариств. Це спонукало до створення специфічних суб’єктів підприємницької діяльності, все майно яких передавалося їм в оперативне управління головними підприємствами, що створювало умови для зловживань.
2. Недостатньо розроблені проблеми корпоративного управління в Україні, низький рівень спеціалістів у галузі корпоративного управління, наслідком чого є численні зловживання та недотримання інтересів власників.
3. Негативне ставлення з боку громадськості до холдингових об’єднань призводить до сприйняття великих інтегрованих структур як «корпоративних монстрів» та монополістів.
4. Неврегульованість відносин між державою та великими холдинговими об’єднаннями — причина нерозуміння урядом можливостей холдингів з участю держави у найважливіших сферах економіки та життєзабезпечення.
5. Брак напрацьованих схем ефективного управління дочірніми структурами спричиняє, з одного боку, їх неконтроль- овність, а з другого — недалекоглядність вищого керівництва, яка виражається у відсутності потрібних інвестицій у розвиток дочірніх підприємств, що може призвести до неконкурентоспроможності всього холдингового об’єднання в майбутньому.
Нагальним є вдосконалення правового регулювання та організаційного проектування корпорацій холдингового типу в українській економіці. На фоні низької корпоративної культури сутність холдингових відносин зводиться до тяжіння до монополії, диктату материнських фірм у вирішенні фінансових та кадрових питань, непрозорості інформації про структуру власності та фінансові потоки.
Для вирішення вищезгаданих проблем та підвищення ефективності функціонування інтегрованих структур холдингового типу в Україні потрібно прийняти Закон «Про акціонерні товариства», який подав Кабінет Міністрів України як законопроект на розгляд до Верховної Ради України. Проект містить визначення понять «філія» та «представництво», які природно вписуються в існуюче правове поле. Проект дає можливість передати відповідні повноваження щодо прийняття рішення про створення філій і представництв спостережній раді акціонерного товариства. Також цей проект чітко визначає дочірнє підприємство як господарське товариство, у якому інше господарське товариство (разом з афілійованими особами) володіє понад 50 % простих акцій (часток, паїв), та дозволяє створювати дочірнє підприємство зі стовідсотковою участю у статутному капіталі.
» следующая страница »
1 ... 79 80 81 82 83 8485 86 87 88 89 ... 118