Особливості функціонування холдингових компаній в Україні та зарубіжних країнах
Найбільш активні в розвитку холдингових відносин — корпорації США: уже наприкінці 20-х років минулого століття з 513 найбільших американських корпорацій, акції яких котирувалися на Нью-Йоркській фондовій біржі, 487 характеризувалися наявністю холдингових відносин. До середини 80-х років у США було зареєстровано понад 6 тис. холдингів та 35,5 тис. їхніх відділень, що контролювали активи на суми понад 2200 млрд дол.
Згідно із Законом «Про комунальну холдингову компанію» (1935 р.) корпорація, що має 10 % і більше акцій з правом голосу в іншій компанії, підлягає реєстрації як холдингова. Так, основу електроенергетики США складають енергокомпанії-холдинги.
Відповідно до Закону «Про банківські холдинги» (1956 р.):
а) банківська холдинговій компанія визначається як корпорація, якій належить 25 % акцій з правом голосу двох чи більше банків;
б) банківській холдинговій компанії заборонено скупати акції банків у сусідніх штатах, якщо закони цих штатів не містять спеціального на це дозволу;
в) для встановлення контролю над банком холдингова компанія повинна отримати спеціальний дозвіл від ради керівників Федеральної резервної системи;
г) холдинговим компаніям заборонено придбання підприємств, що не стосуються банківської діяльності.
У 70-ті роки в США вийшло декілька юридичних актів, що доповнили згаданий акт 1956 року про банківські холдинги та усунули розбіжності у регулюванні діяльності холдингів, які володіють двома або більше банками (багатобанківські холдинги).
Одна з особливостей американської правової системи — це те, що немає єдиного для всіх штатів законодавства, що регламентує правовий статус корпорацій та холдингів, тому вони здебільшого створюються і діють у тих штатах, де передбачено найбільш пільгові умови оподаткування (особливо популярні щодо цього штати Делавер та Нью-Джерсі). Законодавство США відносить холдинги торгово-промислових корпорацій до корпорацій загального типу, а холдинги фінансових підприємств (банків, страхових, інвестиційних та трастових фірм) — до фінансових підприємств. З перших законодавчо відокремлена та особливо врегульована діяльність тільки холдингів електро- і газопостачальних підприємств.
У Німеччині спеціального законодавства про холдинги немає (не враховуючи антикартельний закон), однак процеси їх створення та функціонування регулюють закони «Про акціонерні товариства» (1965 р.) та «Про товариства з обмеженою відповідальністю» (1992 р.). Найважливіші положення німецької правової бази щодо холдингів та акціонерних товариств такі:
1. Відповідно до законодавства про акціонерні товариства холдингова компанія як головне підприємство має право на управління іншими підприємствами концерну, укладання з ними угоди (щодо володіння, консолідації прибутку, відчуження частки прибутку, оренди підприємства тощо), а також на приєднання дочірніх підприємств. Згідно з договірними відносинами ке- рувальний холдинг має необмежене право розпоряджатися дочірніми підприємствами концерну та вимагати виконання відповідних розпоряджень.
2. Повноваження у прийнятті рішень на рівні керуючого холдинга підкріплено правом виконавчого директора основного підприємства давати вказівки, що не відповідають поточним інтересам дочірніх фірм, але відповідають загальній стратегії холдингу. Відмова від виконання розпоряджень можлива лише тоді, коли з’ясовується, що ці вказівки не слугують інтересам холдинга в цілому або інтересам інших підприємств об’єднання.
3. Основне підприємство може використовувати свої повноваження для надання вказівок дочірньому підприємству здійснювати дії, пов’язані із залученням капіталу, зокрема у формі випуску цінних паперів, регулювання розмірів прибутку, що відраховується.
» следующая страница »
1 ... 75 76 77 78 79 8081 82 83 84 85 ... 118