Інвестознавство

Очевидно, що важливим є питання про розмір прогнозованих інвестицій. Так, рівень відповідальності, що пов’язаний з прийнят­тям проектів, вартістю 100 тис. $ та 1 млн. $ різний. Тому повинна бути різна і глибина аналітичного опрацювання економічної сторо­ни проекту, яка передує прийняттю рішення. Крім того, у багатьох фірмах стає буденною практика диференціації права прийняття рішень інвестиційного характеру, тобто обмежується максимальна величина інвестицій, у рамках якої той чи інший керівник може прий­мати самостійні рішення.

Нерідко рішення повинні прийматися в умовах, коли є ряд аль­тернативних чи взаємонезалежних проектів. У цьому випадку необхід­но зробити вибір одного чи декількох проектів, опираючись на деякі критерії. Очевидно, що таких критеріїв може бути декілька, а ймовірність того, що будь-який один проект буде кращий за інші за всіма критеріями, як правило, значно менше одиниці.

Два аналізованих проекти називаються незалежними, якщо рішен­ня про прийняття одного з них не впливає на рішення про прийняття іншого.

Два аналізованих проекти називаються альтернативними, якщо вони не можуть бути реалізовані одночасно, тобто прийняття одного з них автоматично означає, що другий проект має бути відхилено.

В умовах ринкової економіки можливостей для інвестування до­статньо багато. Разом з тим будь-яке підприємство має обмежені фінан­сові ресурси, доступні для інвестування. Тому постає задача оптимі- зації інвестиційного портфеля.

Вагоме значення має ризик. Інвестиційна діяльність завжди здійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої може значно ва­ріювати. Так, в момент придбання нових основних засобів ніколи не можна точно передбачити економічний ефект цієї операції. Тому рішення не рідко приймаються на інтуїтивній основі.

Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні

різних формалізованих та неформалізованих методів та критеріїв. Ступінь їх сполучення визначається різними обставинами, у тому числі і тим з них, наскільки менеджер ознайомлений з наявним апа­ратом, який може бути застосованим у тому чи іншому конкретно­му випадку. У вітчизняній та іноземній практиці є цілий ряд фор­малізованих методів, за допомогою яких розрахунки можуть служи­ти основою для прийняття рішень в сфері інвестиційної політики. Якогось універсального методу, придатного для всіх випадків жит­тя, не існує. Ймовірно, управління все ж у більшій мірі є мистецт­вом, ніж наукою. Тим не менше, маючи деякі оцінки, отримані фор­малізованими методами, навіть умовні, легше приймати кінцеві рішення.

Критерії прийняття інвестиційних рішень:

1.     Критерії, які дозволяють оцінити реальність проекту:

•       нормативні критерії (правові), тобто норми національного, міжнародного права, вимоги стандартів, конвенцій, патентоможли- вості тощо;

•      ресурсні критерії за видами:

•      науково-технічні критерії;

•      технологічні критерії;

•      виробничі критерії;

•      обсяг та джерела фінансових ресурсів;

2.    Кількісні критерії, які дозволяють оцінити доцільність реалізації проекту:

•      відповідність мети проекту на довгу перспективу цілям розвит­ку інвестиційного середовища;

•      ризики та фінансові наслідки (чи ведуть вони додатково до інве­стиційних видатків або зниження очікуваного обсягу виробництва, ціни чи продажу);

•      ступінь стійкості проекту;

•      ймовірність проектування сценарію та стану інвестиційного се­редовища.

3.     Кількісні критерії (фінансово-економічні), які дозволяють ви­брати із тих проектів, реалізація яких доцільна (критерії сприйняття):

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 133 134 135 136 137 138139 140 141 142 143  ... 224