Інвестознавство

Інвестор(и) — сторона(и), що вкладає інвестиції в проект і зацікав­лена у максимізації вигод від своїх вкладень. Якщо інвестор і замов­ник не одна й та сама особа, то інвесторами частіше всього виступа­ють банки, інвестиційні компанії та інші організації. Інвестори всту­пають у ділові відносини із замовником, контролюють виконання контрактів і здійснюють розрахунки з іншими сторонами під час ви­конання проекту.

Керуючий проектом — юридична або фізична особа, якій замов­ник та інвестор делегують повноваження щодо управління проек­том: планування, контроль та координація дій учасників проекту. Склад функцій і повноважень керуючого проектом визначається контрактом із замовником. Керуючий для виконання своїх функцій утворює команду проекту у складі виконавців, які реалізують ці функції.

Контрактор проекту (генеральний контрактор) — сторона чи учас­ник проекту, що за угодою з замовником бере на себе відповідальність за виконання певних робіт, пов’язаних з проектом. До функцій гене­рального контрактора належать укладання контракту із замовником або інвестором, підготовка та укладання угод із субконтракторами, забезпечення координації їх робіт та прийняття виконаного обсягу, оплата праці співвиконавців. Контрактором може виступати керівник проекту чи інші активні учасники проекту.

До учасників проекту відносять також субконтракторів, постачаль­ників, органи влади, споживачів продукції проекту тощо.

Результатом будь-якого інвестиційного проекту є одержання при­бутку (доходу) чи зростання вкладеного капіталу. Інакше кажучи, усі учасники проекту повинні бути зацікавлені в його організації та ефективному завершенні. Саме таким чином реалізуються індивіду­альні інтереси учасників інвестиційної діяльності:

•      інвестори повертають вкладений капітал та одержують передба­чені дивіденди;

•        замовники одержують реалізований інвестиційний проект та доходи від його виконання;

•       керівник проекту та його команда одержують плату за контрак­том, додаткову винагороду за результатами роботи та формування при­бутку, а також підвищення професійного рейтингу;

•      органи влади одержують податки з усіх учасників, а отже, задо­волення громадських, соціальних та екологічних потреб і вимог у до­віреній їм сфері;

•      споживачі мають необхідні їм товари, продукти, послуги, плата за які відшкодовує витрати на здійснення інвестиційної діяльності та формує прибуток;

•      інші зацікавлені сторони отримують задоволення своїх інтересів.

Для досягнення найбільшого ефекту від здійснення інвестування

необхідно зважити на такі внутрішні та зовнішні фактори, які прита­манні нашій економіці:

•      нестабільність;

•      дефіцит та обмеженість коштів і ресурсів;

•      поява та посилення конкуренції;

•      соціальні проблеми та вимоги;

•      екологічні зміни та вимоги;

•      проблеми споживчого ринку;

•      зростаючі вимоги до якості робіт.

Оскільки існують фінансові і реальні інвестиції, то, відповідно, і проекти можуть розрізнятися залежно від засобів (коштів) інвестуван­ня.

Фінансові проекти передбачають одержання прибутку від вкладень капіталу в інвестиційні (фондові) інструменти — акції, облігації, паї, внески тощо.

З боку інвестора як власника активів, проекти можуть бути спо­живчі, паперові та підприємницькі (за об’єктами інвестицій).

Споживчі — це плани вкладення заощаджень (нагромаджень) у предмети особистого або сімейного довгострокового використання — житло, засоби транспорту та ін. Ці вкладення безпосередньо не пов’я­зані з одержанням прибутку, проте в окремих випадках вони можуть використовуватись для цих цілей або брати участь в інвестиційному процесі як гарантія, застава або як засіб захисту від інфляції в періоди спаду інвестиційної активності.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 128 129 130 131 132 133134 135 136 137 138  ... 224