Кредити МВФ діляться на декілька видів:
1) кредити, надані в межах резервної позиції країни в МВФ. Для покриття дефіциту платіжного балансу країна може одержати кредит у Фонді—позичку в іноземній валюті в обмін на національну терміном до трьох-п’яти років. Погашення позички провадиться оберненим шляхом—за допомогою придбання че-
487
рез визначений термін національної валюти на вільно конвертовану. У межах 25% квоти країна одержує кредити без обмежень, а також на суму кредитів в іноземній валюті, наданих раніше Фонду. Цей кредит не повинен перевищувати 200% квоти;
2) кредити, надані понад резервну частку. Позички видаються після попереднього вивчення Фондом валютно-економічного становища країни і виконання вимог МВФ про проведення стабілізаційних заходів.
МВФ відіграє велику роль у міждержавному регулюванні валютно-кредитних відносин. Відповідно до Бреттон-Вудської угоди перед Фондом було поставлено завдання щодо упорядкування валютних курсів, тобто регулювання і підтримуванню стабільності паритетів країн-членів (у золоті або доларах). Без санкції фонду країни не мали права змінювати паритети валют більш як на 10%, а також допускати при проведенні операцій відхилення від паритету понад ± 1% (з грудня 1971 р. — понад ± 2,25%).
Відповідно до Статуту МВФ держави-члени фонду повинні були на базі фіксованих валютних курсів вводити конвертованість валют по поточних операціях і проводити політику, спрямовану на повне усунення валютних обмежень. Але на практиці ці положення не могли бути виконані багатьма країнами. Наприклад, валютні обмеження були скасовані лише 60 країнами-члена- ми МВФ.
Загострення валютної кризи на початку 70-х років призвело до підриву основних принципів Бреттон-Вудської валютної системи і, зокрема, до зберігання фіксованих валютних курсів. Урезультаті в 1973 р. були скасовані фіксовані паритети і валютні курси, введено режим “плаваючих” валютних курсів, що юридично були закріплені Ямайською валютною системою, введеною з квітня 1978 р.
Країни-члени МВФ зобов’язані подавати йому інформацію про офіційні золоті запаси і валютні резерви, стан економіки, платіжного балансу, грошового обігу, закордонні інвестиції та ін. Ці дані використовуються приватними банками для визначення платоспроможності країн-позичальників.
Важливо відзначити, що членство країни в МВФ є обов’язковою умовою при її вступі в Міжнародний банк реконструкції і розвитку, а також для одержання пільгових кредитів у його дочірній організації—Міжнародній асоціації розвитку.
Разом з МВФ в регулюванні міжнародних валютно-кредитних відносин важливу роль відіграє й інша установа з сім’ї бреттон-вудських інститутів — Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Разом з двома своїми філіями—Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК) і Міжнародною асоціацією розвитку (МАР) — він входить у структуру Світового банку.
Членами МБРР можуть бути країни-члени МВФ. Основна частина позик МБРР — це довгострокові кредити, які спрямовуються на реалізацію проектів
488
і програм, що сприяють структурній перебудові країн-позичальників. У розробці таких програм бере участь потужний апарат МБРР, який складається з фахівців-дослідників та практиків.
Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) — спеціалізована установа ООН, міждержавний інвестиційний інститут, заснований одночасно з МВФ відповідно до рішень міжнародної валютно-фінансової конференції в Бреттон-Вудсі у 1944 р. Положення про МБРР, що є одночасно і його статутом, офіційно набрало чинності у 1945 р., але банк почав функціонувати з 1946 р. Місцезнаходження МБРР—Вашингтон.
Органами МБРР є Рада керуючих і Директоратяк виконавчий орган. Очолює банк президент, як правило, представник ділових кіл США. Сесії ради, що складається з міністрів фінансів або керуючих центральних банків, проводяться раз на рік, разом з МВФ. Членами банку можуть бути тільки члени МВФ, голоси також визначаються квотою країни в капіталі МБРР (85,2 млрд дол.). Хоча членами МБРР є 155 країн, але головне становище належить сімці:
» следующая страница »
1 ... 376 377 378 379 380 381382 383 384