2. Міжнародні валютно-кредитні організації
У роки другої світової війни система міжнародної торгівлі та валютних відносин зазнала фактично повного краху. Для реформування міжнародних валютно-кредитних відносин у 1944 році в м. Бреттон-Вудсі (США) зібралася міжнародна валютно-фінансова конференція, на якій було утворено міжурядову установу при ООН з регулювання валютних відносин — Міжнародний валютний фонд (МВФ), були закладені підвалини сучасної міжнародної валютно-кредитної системи.
Міжнародні і регіональні валютно-кредитні і фінансові відносини організацій — це інститути, створені на основі міждержавних угод з метою регулювання міжнародних економічних, у тому числі валютно-кредитних і фінансових відносин. До таких організацій належать: Банк міжнародних розрахунків, Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, а також регіональні банки розвитку.
Посилення міжнародної координації валютно-кредитної сфери значною мірою пов’язано з діяльністю Міжнародного валютного фонду (МВФ), який згідно зі своїм статусом регулює валютні курси і платіжні баланси країн-членів, контролює систему їх багатосторонніх платежів і зовнішню заборгованість, надає кредити країнам-членам для розв’язання їх валютно-фінансових проблем.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжнародна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої установи ООН. МВФ був створений на міжнародній валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі (США) у 1944 р., але почав функціонувати з березня 1947 р. Правління МВФ знаходиться у
486
Вашингтоні, а його відділення — у Парижі. Правління складається з п’яти головних департаментів: для Африки, Європи, Азії, Середнього Сходу і Західної півкулі.
Офіційними цілями МВФ є: сприяння розвитку міжнародної торгівлі і валютного співробітництва шляхом встановлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх дотриманням, багатосторонньої системи платежів і усунення валютних обмежень; надання державам-членам коштів в іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів.
Статут МВФ змінювався двічі: у 1968-1969 рр. була внесена перша серія поправок, викликана введенням СДР, і в 1976-1978 рр.—друга серія поправок, що відбивала заміну Бреттон-Вудської валютної системи новою, Ямайською валютною системою.
Капітал МВФ утворюється за рахунок внесків держав-членів відповідно до встановленої для кожного з них квотою, розмір якої залежить від рівня економічного розвитку країни та її ролі у світовій економіці і міжнародній торгівлі. У 1947 р. у фонд входило 49 країн, і загальна сума квот становила 7,7 млрд дол. До 30 червня 1991 р. учасниками МВФ було вже 155 країн-членів, і капітал (оплачений) становив 90 млрд СДР (СДР = 1,2 дол. США). З цієї суми 2/3 належать промислово розвинутим країнам (у тому числі США—1/5), 1/3 —країнам, що розвиваються, складовим 4/5 членів фонду.
Виходячи з розмірів квот розподіляються голоси між країнами в керівних органах МВФ. Кожна держава має 250 голосів плюс один голос на кожні 100 тис. СДР її квоти. 46 % усіх голосів належить США і країнам ЄС, 34% — країнам, що розвиваються.
Керівним органом МВФ є Рада керуючих, що збирається раз на рік у складі представників усіх країн-учасниць. Виконавчим органом є Директорат, що складається з шести членів, призначуваних країнами з найбільшими квотами, і 16 членів, що обираються за географічними ознаками. Дорадчим органом є Тимчасовий комітет ради керуючих, до складу якого входять міністри фінансів 22 країн.
До статуту МВФ внесені зміни у зв’язку з Ямайською валютною системою. Вони були ратифіковані більшістю членів Фонду 1 квітня 1978 р. Частка США в капіталі Фонду знизилася за 1947-1987 рр. з 36,2 до 20,1%,у загальній кількості голосів — з 26,7 до 19,3%, але всі вони зберегли право вето при вирішенні найважливіших питань. Трохи підвищилася питома вага голосів і квот країн, що розвиваються, головним чином країн-експортерів нафти.
» следующая страница »
1 ... 375 376 377 378 379 380381 382 383 384