Антиінфляційна політика. Це комплекс заходів для державного регулювання економіки, спрямованого на боротьбу з інфляцією. У відповідь на взаємодію чинників інфляції попиту й інфляції витрат оформилися дві основні лінії антиінфляційної політики—дефляційна політика (або регулювання попиту) і політика доходів.
Дефляційна політика — це методи обмеження грошового попиту через грошово-кредитний і податковий механізми шляхом зниження державних витрат,
273
підвищення процентної ставки за кредит, посилення податкового пресу, обмеження грошової маси та ін. Особливість дії дефляційної політики полягає в тому, що вона, як правило, викликає уповільнення економічного зростання і навіть кризові явища. Тому більшість урядів при її проведенні в 60-70-х роках виявляло стриманість або навіть відмовлялася від неї.
Політика доходів припускає рівнобічний контроль над цінами і заробітною платою шляхом повного їх заморожування або встановлення меж їх зростання. За соціальними мотивами цей вид антиінфляційної політики застосовується рідко. Утой же час досвід використання політики доходів у США при президенті Ніксоні, у Великій Британії при лейбористських урядах, у скандинавських країнах свідчить про обмеженість її результатів. По-перше, уповільнення зростання цін викликало дефіцит на деякі товари, по-друге, зростання цін стримувалося лише на визначений час, а зі скасуванням обмежень знову прискорювалася.
Варіанти антиінфляційної політики вибиралися залежно від пріоритетів. Якщо ставилася мета стримування економічного зростання, то проводилася дефляційна політика, якщо ціллю було стимулювання економічного зростання—перевага віддавалася політиці доходів. У разі, коли ставилася мета приборкати інфляцію за будь-яку ціну, то паралельно використовувалися обидва методи антиінфляційної політики.
Індексація (повна або часткова) означає компенсацію втрат у результаті знецінення грошей. Спочатку даний метод застосовувався наприкінці 40-х— початку 50-х років при інфляції, викликаній переходом від військової економіки до нормальних ринкових умов. Знову індексація стала застосовуватися в 70-ті роки у зв’язку з розгортанням галопуючої інфляції. У більшості промислово розвинутих країн вона поширювалася на меншу частину трудового населення (наприклад, у США приблизно на 10%). Винятком була Італія, профспілки якого домоглися введення в країні повної системи індексації.
Форми стримування контрольованого зростання цін виявляються, по-перше, у “заморожуванні” цін на визначені товари, по-друге, у стримуванні їхнього рівня у певних межах. Подібний контроль зберігся у всіх головних розвинутих країнах. Так, у ФРН він охоплює приблизно половину роздрібного товарообігу, включаючи продовольство.
Ще більше значення цей контроль має для країн, що розвиваються, де стабільний рівень роздрібних цін на споживчі товари підтримується державними субсидіями, що забезпечує хоча і низький, але стабільний рівень життя населення. Переведення цих механізмів ціноутворення на ці товари на вільно ринкову основу, як правило, супроводжується бурхливими соціальними потрясіннями.
Наприкінці 70-х—початку 80-х років у боротьбі з галопуючою інфляцією, у промислово розвинутих країнах кейнсіанські рецепти боротьби з інфляцією були замінені консервативними варіантами з застосуванням дефляційних за-
274
ходів: більш жорсткого обмеження державних витрат, особливо господарських і соціальних; стримування збільшення паперово-грошової маси шляхом проведення політики таргетування грошового обігу, тобто жорсткого стримування грошової маси в межах встановлених орієнтирів.
Щоправда, у конкретних умовах відбувався деякий відступ від жорсткого стримування, особливо при зростанні соціальних витрат. Як приклад можна навести США, де не тільки не була досягнута збалансованість державного бюджету, а й відбувалося небачене раніше зростання дефіциту (до 200 млрд дол.). Це виявилося результатом зменшення дохідної частини бюджету внаслідок скорочення податків і величезного зростання військових витрат. Проте адміністрація Рейгана змогла перекрити інфляційний вплив дефіциту державного бюджету за рахунок грошового ринку (тобто заощаджень підприємств і населення), а також шляхом підвищення процентних ставок і залучення іноземного капіталу.
» следующая страница »
1 ... 209 210 211 212 213 214215 216 217 218 219 ... 384