Економічна теорія

Антиінфляційна політика. Це комплекс заходів для державного регулюван­ня економіки, спрямованого на боротьбу з інфляцією. У відповідь на взаємо­дію чинників інфляції попиту й інфляції витрат оформилися дві основні лінії антиінфляційної політики—дефляційна політика (або регулювання попиту) і політика доходів.

Дефляційна політика — це методи обмеження грошового попиту через гро­шово-кредитний і податковий механізми шляхом зниження державних витрат,

273

підвищення процентної ставки за кредит, посилення податкового пресу, обме­ження грошової маси та ін. Особливість дії дефляційної політики полягає в тому, що вона, як правило, викликає уповільнення економічного зростання і навіть кризові явища. Тому більшість урядів при її проведенні в 60-70-х роках виявля­ло стриманість або навіть відмовлялася від неї.

Політика доходів припускає рівнобічний контроль над цінами і заробітною платою шляхом повного їх заморожування або встановлення меж їх зростання. За соціальними мотивами цей вид антиінфляційної політики застосовується рідко. Утой же час досвід використання політики доходів у США при президенті Ніксоні, у Великій Британії при лейбористських урядах, у скандинавських краї­нах свідчить про обмеженість її результатів. По-перше, уповільнення зростання цін викликало дефіцит на деякі товари, по-друге, зростання цін стримувалося лише на визначений час, а зі скасуванням обмежень знову прискорювалася.

Варіанти антиінфляційної політики вибиралися залежно від пріоритетів. Якщо ставилася мета стримування економічного зростання, то проводилася дефляційна політика, якщо ціллю було стимулювання економічного зростання—перевага віддавалася політиці доходів. У разі, коли ставилася мета приборкати інфляцію за будь-яку ціну, то паралельно використовувалися обидва методи антиінфляційної політики.

Індексація (повна або часткова) означає компенсацію втрат у результаті знецінення грошей. Спочатку даний метод застосовувався наприкінці 40-х— початку 50-х років при інфляції, викликаній переходом від військової економіки до нормальних ринкових умов. Знову індексація стала застосовуватися в 70-ті роки у зв’язку з розгортанням галопуючої інфляції. У більшості промислово розвинутих країн вона поширювалася на меншу частину трудового населення (наприклад, у США приблизно на 10%). Винятком була Італія, профспілки якого домоглися введення в країні повної системи індексації.

Форми стримування контрольованого зростання цін виявляються, по-пер­ше, у “заморожуванні” цін на визначені товари, по-друге, у стримуванні їхньо­го рівня у певних межах. Подібний контроль зберігся у всіх головних розвину­тих країнах. Так, у ФРН він охоплює приблизно половину роздрібного товаро­обігу, включаючи продовольство.

Ще більше значення цей контроль має для країн, що розвиваються, де ста­більний рівень роздрібних цін на споживчі товари підтримується державними субсидіями, що забезпечує хоча і низький, але стабільний рівень життя насе­лення. Переведення цих механізмів ціноутворення на ці товари на вільно рин­кову основу, як правило, супроводжується бурхливими соціальними потрясін­нями.

Наприкінці 70-х—початку 80-х років у боротьбі з галопуючою інфляцією, у промислово розвинутих країнах кейнсіанські рецепти боротьби з інфляцією були замінені консервативними варіантами з застосуванням дефляційних за-

274

ходів: більш жорсткого обмеження державних витрат, особливо господарських і соціальних; стримування збільшення паперово-грошової маси шляхом про­ведення політики таргетування грошового обігу, тобто жорсткого стримування грошової маси в межах встановлених орієнтирів.

Щоправда, у конкретних умовах відбувався деякий відступ від жорсткого стримування, особливо при зростанні соціальних витрат. Як приклад можна навести США, де не тільки не була досягнута збалансованість державного бюд­жету, а й відбувалося небачене раніше зростання дефіциту (до 200 млрд дол.). Це виявилося результатом зменшення дохідної частини бюджету внаслідок ско­рочення податків і величезного зростання військових витрат. Проте адмініст­рація Рейгана змогла перекрити інфляційний вплив дефіциту державного бюд­жету за рахунок грошового ринку (тобто заощаджень підприємств і населен­ня), а також шляхом підвищення процентних ставок і залучення іноземного капіталу.

 

« Содержание


 ...  214  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я