5. Теорії інфляції
В даний час існують три основних напрямки в теорії інфляції: кейнсіансь- ка теорія інфляції, яка викликана надлишковим попитом; монетаристька кількісна концепція; теорія надзвичайних витрат.
Кейнсіанська теорія інфляції, яка викликана надлишковим попитом. Представники цієї теорії (Дж.М.Кейнс і Б.Хансен) виходять з аналізу доходів і витрат суб’єктів, їх впливу на збільшення попиту. Вони вважають, що збільшення попиту з боку держави і підприємців призводить до зростання виробництва і зайнятості. У той же час збільшення попиту населення, оскільки він (попит) має непродуктивний характер, веде до інфляції. У зв’язку з цим вони рекомендують стимулювати приватні і державні інвестиції, але обмежувати заробітну плату. У даній концепції велику роль відіграє, за словами Кейнса, “ефективний”, або грошовий попит, що нібито і створює грошову масу. Причому Кейнс розглядає два види інфляції:
напівінфляція (помірна, або повзуча), тобто таке зростання грошової маси в умовах безробіття, що не несе небезпеки, оскільки не стільки призводить до зростання цін, скільки сприяє втягуванню безробітних у процес виробництва;
справжня інфляція (що галопує) — вона можлива при досягненні повної зайнятості, коли зростання грошової маси цілком виявляється в зростанні цін на товари і послуги.
У зв’язку з цим у своїй праці “Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей” (1936) Кейнс рекомендував проводити зниження не номінальної, або “грошової” заробітної плати, що, за його словами, є “непіддатливою” через завзятого опору працюючих, а здійснювати “гнучку, інфляційну грошову політику”, що веде в кінцевому підсумку до зниження реальної заробітної плати.
На основі кейнсіанської теорії інфляції була винайдена так звана “крива Філіпса”, що відбивала обернену залежність у розвитку цін і зайнятості у Великій Британії. Новозеландський вчений А.Філіпс на основі аналізу тенденцій в економіці Великій Британії з 1861 по 1957 р. дійшов висновку, що за допомогою інфляції майже протягом 100 років вдавалося переборювати спад виробництва і збільшувати зайнятість, а стабілізація цін супроводжувалася зниженням рівня зайнятості й економічної активності.
Відповідно до “кривої Філіпса” були розроблені рекомендації по приборканню інфляції, утриманню її на помірному рівні: або довести безробіття до високого рівня, або профспілкам проводити більш стриману політику при переговорах про підвищення заробітної плати.
Проте економічні кризи 1974-1975 рр. і 1980-1982 рр. виявили новий феномен — стагфляцію, що спростовує “криву Філіпса”, тому що в ці періоди — періоди стагнації або кризи—темпи інфляції не зменшувалися, а зростали.
Монетаристська концепція інфляції. Представники даного напрямку (М.Фрідмен і ін.) розглядають інфляцію як грошовий феномен, тобто результат надлишкової кількості грошей в обігу. З цією метою вони зіставляють індекси грошової маси і фізичного обсягу ВНП. Тут гроші відіграють активну роль, тобто грошова маса “створює” попит.
Монетаристи виступають проти неокейнсіанських заходів антициклічно- го регулювання, розглядаючи розвиток промислового циклу як зміну інфляції (піднесення) і дефляції (криза). Звідси вони роблять висновок: оскільки інфляція викликає піднесення промислового виробництва, її варто підтримувати в помірних розмірах.
Теорія інфляції викликана надмірними витратами виробництва (Д.М.Кейнс, У.Торн, Р.Куєн). Ця теорія пояснює зростання цін збільшенням витрат виробництва. Вона тісно пов’язана з концепцією Кейнса, який вважав: якщо перша стадія інфляції (напівінфляція) являє собою інфляцію попиту, то друга стадія (справжня інфляція) — результат інфляції витрат виробництва. Причому, на думку представників даної теорії, інфляцію викликають лише витрати, пов’я- 276
» следующая страница »
1 ... 211 212 213 214 215 216217 218 219 220 221 ... 384