Економічна теорія

•     державне регулювання підприємницькоїдіяльності (звичайно, економіч­ними методами) з метою створення оптимальних умов для досягнення в про­цесі такої діяльності високих результатів.

Кожний із зазначених напрямків потребує комплексного підходу і не може використовуватись ізольовано від інших. Провідну роль у формуванні та реалі­зації такої цілеспрямованої політики має відігравати держава, яка повинна ко­ординувати підприємницьку діяльність (зокрема створювати сприятливі умови для розвитку малого підприємництва), орієнтуючись при цьому, як правило, на перспективу. Прикладом такого підходу може стати програма стратегічного соці­ально-економічного розвитку, розроблена урядом України, як “Україна 2010”.

Отже, капітал — одна з провідних категорій економічної теорії, яка відби­ває конкретний історичний етап розвитку товарного виробництва, певні за змістом відносини між товаровиробниками, коли просте товарне виробництво перетворюється у капіталістичне.

Виникнення та функціонування капіталу К.Маркс пов’язував з появою на ринку товару—робочої сили, її використанням у процесі виробництва, тоб­то з процесом експлуатації найманої праці.

У сучасній економічній літературі капітал визначається як ресурс трива­лого використання, який створюється з метою виробництва більшої кількості товарів та послуг. На відміну від Марксового поділу капіталу на постійний та перемінний у країнах Заходу домінує поділ капіталу на “фізичний капітал” та “людський капітал”.

Оскільки процес виробництва і реалізації продукції завжди пов’язаний з використанням факторів виробництва, то витрати, які мають місце в процесі фактичного використання цих факторів виділяються в окрему категорію—“вит­рати виробництва”. В Україні, як і в інших державах, які утворилися після роз­паду СРСР, поки що домінує категорія “собівартість”, тоді як в країнах з роз­винутою ринковою економікою існує інший підхід до класифікації витрат ви­робництва: їх поділяють на зовнішні та внутрішні, постійні і змінні, витрати виробництва у довгостроковому та короткостроковому періодах.

Найбільш узагальнюючим показником, який відбиває діяльність підприє­мства (фірми) в умовах ринкової економіки, є прибуток (він може бути вало­вий або чистий).

Проте величина прибутку, взята сама по собі, без урахування величини витрат, які мали місце під час отримання даного прибутку, не дає змогу зробити висновок щодо кінцевих результатів діяльності підприємтва (фірми). Для цієї мети використовується показник “рентабельність” або “коефіцієнт прибутко­вості”, який відбиває співвідношення (в %) прибутку до витрат виробництва (авансованого капіталу).

Максималізація прибутку, підвищення рентабельності підприємства (фірми) — провідна мета кожного господарюючого суб’єкта, а для цього треба постійно дбати про зниження витрат виробництва. Основними шляхами зни­ження витрат є:

•     застосування досягнень НТП;

•     зниження матеріалоємності продукції;

•    удосконалення організації виробництва;

•    державне регулювання (звичайно, економічними методами) підприєм­ницької діяльності.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 139 140 141 142 143 144145 146 147 148 149  ... 384