Економіка та менеджмент праці

Науково-технічний прогрес приводить до зростання ролі знання й освіти. Остання насьогоднішній день є однією з найважливіших умов розвитку і прогресу.

Відзначимо, що знання, яке виражає реальність, істинний стан речей, необхідно розглядати у формі, в якій воно здійснюється в голові конкретного індивіда, діючої людини, і у формі соціально-історичного процесу розвитку знання. Конкретно-історичний характер основ знань, зміна логічної структури системи знань у процесі прискореного науково- технічного прогресу, соціального і культурного розвитку є важливою умовою зростання інтелектуального потенціалу суспільства, і цей процес повинен бути керованим, оскільки суспільство має гарантувати кожній особистості умови для максимальної реалізації її покликання й призначення.

Відношення знань до дійсності має багаторівневий характер і розвивається як в історії людської культури, так і в процесі індивідуального розвитку особистості. Воно може відображати елементи системи наукових, життєвих, художніх та інших знань.

1.2.      ВІТЧИЗНЯНІ ШКОЛИ УПРАВЛІННЯ ПРАЦЕЮ

Для повного розуміння еволюції поглядів на працю, пізнання національних особливостей цих поглядів потрібно враховувати економічний світогляд і культуру народу. Адже при всій загальності економічного поступу, пізнання його закономірностей у цілому не можна нехтувати національними культурними надбаннями, зокрема в економічній думці, яка доволі повно відображує еволюцію економічного буття нації. Це особливо важливий аспект, коли йдеться про моделювання економічної перспективи в економіці праці на первинному рівні.

Першою пам’яткою статистики України, що дійшла до нас, є «Зборівський реєстр українського козацтва» (1649), коли були переписані дорослі воїни-козаки, голови родин, здатні нести службу за власний кошт. У наступні десятиліття й століття не раз проводилися часткові поповнення перепису населення України.

Іншим було ставлення до населення і його трудового потенціалу, української економічної думки, представники якої з незалежним розумінням і повагою ставилися до людської праці, намагалися звеличити її, не принижуючи гідності людини, надати незалежних морально-етичних якостей. Такий підхід до праці відповідав менталітету народу, форми буття якого визначалися протягом тривалих історичних епох.

Це можна засвідчити такими писаними джерелами: «Руська правда», «Слово о полку Ігоревім», «Повчання дітям» князя Володимира Мономаха та іншими. В цих творах висловлюються думки щодо чесної праці, за усунення дискримінації у торгівлі, ремеслі й інших видах господарської діяльності, що повинні проходити на основі моральних засад.

І.    Гізель (1600 - 1683) також виступав із позиції християнського світогляду. Він звернув увагу на працелюбство і його морально-етичні засади. «Арево зле, - казав він, - може плід добра творити». Архімандрит І. Гізель у межах концепції християнських гріхів відвертав людей від лінивства, бо воно є гріховним.

У межах концепції економічних гріхів вчений критикував усі категорії населення, які намагалися нечесним шляхом збагатитися, одстоював справедливі цілі, виступав проти лихварства, ремісників-партачів і торговельних шахраїв.

Надто важливим є те, що в великому творі I. Гізеля «Мир с Богом человеку» йдеться про широкий спектр різних видів господарської діяльності, засвідчуючи тим самим високий рівень поділу праці в Україні у середині та другій половині XVII століття. Уже в той час Україна розвивалась у контексті загальноєвропейського ринку, мала конкуренцію, формуючи національний ринок. Тому різні види господарювання, ремесла, торгівлі належало поважати.

Вченим К. Зіновьєвим були визначені майже 50 видів господарських занять. Він захоплено писав про гончарів, рільників, ткачів, теслярів, шевців, склярів, мірошників, гутників, друкарів, виноробів, слюсарів, лікарів, пивоварів тощо. Здається, не було в той час в Україні жодного виду занять, про які б не сказав доброго слова К. Зіновьєв, використавши поетичну форму. Варто зауважити, що акцент на поділі праці український поет зробив ще за доби I. Мазепи. Це було задовго до появи «Багатства народів» А. Сміта, який у своїх творах виходив із законів поділу праці.

 

« Содержание


6  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я