ВСТУП
Економіка - це, насамперед люди, а люди - це передусім мислення, розум, воля, дух. Лише від кожної конкретної особистості залежить, як рухатиметься суспільство далі.
Під час прийняття управлінських рішень - від зародження ідеї до затвердження остаточного варіанту - свідоме, відповідальне ставлення працівника має найважливіше значення у процесі функціонування і подальшого розвитку як кожного окремого підприємства, так і країни в цілому.
Праця кожної людини має йти «від серця». Природа людини гармонійна, вона не терпить руйнування і протирічь, які існують у суспільстві, не мають спустошливого характеру для конкретної особистості, ніж ті, що виникають усередині самої людини внаслідок дисбалансу її внутрішнього світу з навколишнім середовищем. Їх поява — невідповідність системи людині (І). В цьому контексті повній синергії праці сприятиме лише демократична система, як переддень українського майбуття.
В основі діяльності людини має лежати праця, ґрунтована на власній поведінці.
Для управління людиноповедінкою існує наука - праксеологія. Це - максимальна адаптація цілей управління й управлінських рішень до потреб життєдіяльності людини. Визнані постулати праксеології - прекрасний засіб максимілізації досягнутого рівня знань і втілення їх у практичний результат працедіяльності. На жаль, у нашій країні у підручниках з економіки та менеджменту майже немає посилань на дану найважливішу галузь знань.
На думку авторів, економіку та менеджмент праці у ширшому та всеохоплювальному значенні - управління працею для досягнення максимілізації результатів знань та їх прикладного застосування необхідно розглядати в єдиному, органічному (нероздільному) поєднанні економіки та менеджменту праці в загальному соціально-економічному контексті економіки праці.
З точки зору праксеології, метою будь-якого керування у соціальних системах, провідним елементом є дюдина, тобто створення умов ефективного функціонування праці людини, адже «праця - для людини, а не людина для праці».
У нинішній час праксеологію збагачує енцикліка «Про людську працю» видатного польського вченого Кароля Войтили, доктора наук, професора, відомого світу як Папа Римський !оанн Павло II.
Роль праксеологічних знань у менеджменті походить із того, що у фундаментальному оксфордському словнику одне із провідних тлумачень поняття «менеджмент» визначається як «спосіб, манера ставлення до людей» [1].
Мистецтво менеджменту - мистецтво управляти. Відповідно, праксеологічний сенс у менеджменті - адаптація управлінських рішень до потреб життєдіяльності людини.
У структурно-логічному аналізі точки зіткнення праксеології із сучасним менеджментом - теоретичні основи і механізми максималізації рішень, економізація дій менеджера, мотиваційні аспекти, біхевіористична модель групової мотивації праці, гештальтпсихологія праці. Персональний, особистий погляд на людську працю є першою і найхарактернішою рисою, яка має бути насьогодні притаманна професійним менеджерам.
Сьогодення вимагає, щоб сучасні економічні вчення мали напрям на формування моральних засад управління і скерування зусиль як учених, так і кожної людини, на необхідність розвитку особистості через постійне самовдосконалення шляхом освіти, самоосвіти і наполегливої праці.
Освоєння праксеологічного підходу в менеджменті праці сприятиме оновленню економіки України і приєднанню її до високодуховних, висококультурних та економічно спроможних країн світу. Дасть змогу наблизитися до сучасних теолого- філософських, соціально-економічних, соціогуманістичних і політологічних поглядів розв'язання проблем становлення й розвитку світової спільноти.
Мета навчального посібника — дати глибинні знання значимості людської праці, розглянувши її через призму праксеології, що висвітлює найважливіше у менеджменті
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 171