Демографічний підхід під час оцінки трудового потенціалу представлений у дослідженнях київських демоекономістів. Чи не вперше цей погляд виклав 1.1. Лукінов у публікації про зв’язок між відтворенням і використанням трудового потенціалу, де акцентувалися роль і місце окремих поколінь у функціонуванні трудового потенціалу.
Вказані напрямки досліджень трудового потенціалу спиралися на політичні, демографічні, професійні та інші ознаки трудових ресурсів, пов’язаних з їх біологічною суттю. Виробничо-трудовий, біологічно-демографічний підхід переважав, що відповідало традиції, яка склалася під впливом матеріалістичних детермінацій людських ресурсів у господарських процесах. Однак ще були спроби вийти на загальнолюдські показники і критерії трудового потенціалу, людини й навколишнього природного середовища.
Економісти, зусиллями яких у 1985 - 1990 рр. видано монографії, в яких розглядалися проблеми трудового потенціалу, формування його якісних ознак і методи ефективної праці - це ті можливості, що можуть бути мобілізовані й приведені в дію у праці та визначають фізичні межі трудового потенціалу на будь-якому рівні.
У наведеному визначенні трудових ресурсів акцент робиться, перше за все, на якісні ознаки трудового потенціалу.
Ґрунтовно проаналізувавши причини, вони ввели економічну складову в систему якісної характеристики трудового потенціалу у розроблену відповідно до неї цільову комплексну програму підвищення трудового потенціалу в регіоні. Про розширене тлумачення трудового потенціалу йдеться у науково-критичній літературі 80-х років5.
Роботи продовжуються, набираючи щоразу нових ознак. Це, зокрема, засвідчують доробки С.І. Пирожкова, який під трудовим потенціалом розуміє розвинуту у суспільстві сукупність демографічних, соціальних і духовних характеристик, їх розвиток через існуючий у суспільстві процес праці та громадської діяльності6.
Автор уточнив це визначення, вказавши на продуктивні сили і науковий прогрес як умови реалізації трудового потенціалу.
Подальші, загальноприйняті на той момент теорії, наприклад, теорія соціалістичної зайнятості, були компонентом марксистсько-ленінських економічних доктрин. Одномірні теоретичні засади, офіційні вимоги обмежували можливості поглибленого вивчення особливостей зайнятості, але й наштовхували на пошуки нових її аспектів, які можна було б детально вивчити. Такими, більш нейтральними аспектами були екологічні та економіко-математичні. Саме вони щоразу більше привертали увагу дослідників, зокрема львівського наукового осередку. Висунуті тут міркування зазначеної проблематики, спроби розглянути зайнятість з екологічних позицій були оригінальними, своєчасними і дістали широку підтримку фахівців у сфері трудового потенціалу й зайнятості.
Екологічні, кібернетичні, інформаційні, мотиваційні та інші аспекти зайнятості, що зароджувалися напередодні трансформації планової економічної системи в ринкову, заслуговують поглиблення і розвитку з позиції завдань сьогодення.
Таким чином, трактування трудового потенціалу і зайнятості після Жовтневої революції зазнавало суттєвих змін під тиском об’єктивних обставин, які призвели до розпаду економічної й політичної системи. В межах останньої виникали погляди і нагромаджувалися знання, що могли себе проявити і на повну силу за інших умов. Це означає, що до набутого теоретичного й методичного досвіду потрібно поставитися критично.
Відкинувши непотрібні догми, варто було б належно поставитись до новаторських ідей, що прокладали собі шлях у дослідженнях трудового потенціалу й зайнятості, які нині опинились на трансформаційному роздоріжжі
.
В економічній теорії виділяють чотири джерела зростання доходів населення:
- більш кваліфікована праця;
» следующая страница »
1 ... 6 7 8 9 10 1112 13 14 15 16 ... 171