Такий багатоепізодний, із взаємними запереченнями, механізм подання інформації на виконання конституційних вимог щодо її оприлюднення не міг не бути сприйнятий фахівцями як синдром адміністративно- командної системи, коли головне — не суть справи, а відповідність внутрішнім інтересам самої бюрократичної системи
.
«Економіка показників» є потужним прискорювачем штучної девіації суспільства, його тінізації, виштовхування дедалі більшої частини суспільства за його межі чи штучного її введення у маргінальну порогову сіру зону. Така тенденція яскраво виявляється у підштовхуванні адміністративних органів системи планових показників притягнення до адміністративної відповідальності. З цього приводу Генеральний прокурор України Г. Васильєв, виступаючи на колегії вищого наглядового відомства, зазначив: «Створюється враження, що в діяльності контролюючих та правоохоронних органів існує план притягування людей до адмінвід- повідальності». Так, у 2003 році кожен третій громадянин держави був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Потужний прояв така практика має у діяльності, зокрема, податкової служби, яка виявляється в існуванні податкової розкладки, що спускається ДПАУ на місця. Так, у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 році № 207-Р «Про заходи з мобілізації доходів у державний бюджет у 2004 року» підкреслюється необхідність «забезпечити надходження до державного бюджету сум, визначених у завданнях»
.
Безпрецедентним виявом бюрократизації адміністративної діяльності та пошуку варіантів посилення адміністративного тиску є четвертий пункт цього розпорядження, в якому пропонується таке: «Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським держадміністраціям, Мінекономіки, Державній податковій адміністрації вжити заходів до запобігання ухилення від сплати в державний бюджет податків, зборів (обов’язкових платежів) підприємствами торгівлі, валовий дохід яких становить не менш як 100 млн грн, і забезпечити додатковий приріст сум надходжень до державного бюджету податків, зборів (обов’язків платежів) від цих підприємств не менш як на 20 відсотків порівняно з показниками відповідних періодів 2003 року.»
Така практика, як зауважив Г. Васильєв, є джерелом озлоблення людей, їх відрази, недовіри до влади
;
5) продукування системи законодавчих актів з несумісними одна з одною нормами, що вимагає для розв’язання суперечок, які перманентно виникають у зв’язку з цим між суб’єктами підприємництва, підприємництва і бюрократії, наявності розвинутої бюрократичної системи як вищого арбітра.
Так, прийняті Верховною Радою Цивільний і Господарський кодекси — найважливіші законодавчі акти, які покликані регулювати, зокрема, сферу підприємництва, передбачають один і той самий предмет регулювання і не є сумісними між собою. Цивільний кодекс будується на принципах приватного права, що вимагають юридичної рівності, незалежності сторін, диспозитивності способу вирішення суперечок. На відміну від Цивільного, Господарський кодекс об’єднує законодавчі акти, що регулюють найрізноманітніші, в основному публічного характеру, відносини —податкові, антимонопольні, валютного регулювання та контролю. Створення такої двоєдиної системи правового регулювання практично означає, що без залучення бюрократичної системи неможливо вирішити у суто змагальному цивільному процесі жодну з господарських суперечок;
6) систематичного поширення набувають порушення прав на підприємницьку діяльність органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Одним з найтиповіших порушень прав громадян на підприємницьку діяльність є надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб’єктів господарювання. Особи, які здійснюють підприємницьку
» следующая страница »
1 ... 160 161 162 163 164 165166 167 168 169 170 ... 350