Тема 1. Методологічні основи інвестування
Термін “інвестиція” походить від латинського слова invest, що означає “вкладати”. Законом України “Про інвестиційну діяльність” передбачається таке визначення інвестицій: інвестиції – це усі види майнових та інтелектуальних цінностей, вкладених в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток чи отримується соціальний ефект. У Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” інвестиція трактується як господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.
Інвестиції класифікуються за широкою сукупністю ознак, які характеризують всі сторони цього поняття, а саме за:
1) формами власності, в тому числі:
- державні (за рахунок державного або місцевих бюджетів або ж коштів державних підприємств);
- приватні (кошти фізичних осіб та недержавних юридичних осіб);
- колективні (кошти юридичних осіб, заснованих на колективній власності);
- іноземні;
- спільні.
2) відтворювальною спрямованістю, в тому числі:
- валові інвестиції (ВІ)– загальний обсяг інвестованих коштів у певний період, що спрямовуються на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст запасів товарно-матеріальних цінностей;
- чисті інвестиції (ЧІ), які менші від валових на величну коштів, що спрямовуються з фонду відшкодування у вигляді амортизаційних відрахувань (інвестиції у розширене відтворення основних засобів і нематеріальних активів);
- реноваційні інвестиції – капітал, що інвестується у просте відтворення основних засобів і нематеріальних активів.
Між валовими і чистими інвестиціями існують певні пропорції, які характеризують тип розвитку країни на тому чи іншому етапі:
- ЧІ < 0, або ж амортизація перевищує валові інвестиції – свідчить про зниження виробничого потенціалу, спад в економіці;
- ЧІ = 0, або ж валові інвестиції дорівнюють амортизації – відсутність як економічного спаду, так і зростання;
- ЧІ > 0, або ж валові інвестиції перевищують амортизацію – свідчить про розширене відтворення засобів виробництва та економічне зростання.
3. Залежно від джерел фінансування за рахунок коштів:
- власних інвестора;
- позикових (кредитів);
- залучених (коштів інших інвесторів та вкладників).
4. За територіальною ознакою:
- внутрішні інвестиції (всередині країни);
- іноземні (вкладення коштів в країну іноземними особами);
- закордонні (вкладення коштів в об’єкти інвестування за межами країни).
5. За строками освоєння:
- короткострокові (до 1 року);
- середньострокові (до 3 років);
- довгострокові (більше 3 років);
- безтермінові – з невизначеним строком вкладення коштів (в акції, нерухомість, антикваріат).
6. За формами:
- фінансові – вкладення коштів у фінансові інструменти (цінні папери, цільові банківські вклади, депозити, паї та ін.);
- реальні – вкладення коштів в основні та оборотні виробничі фонди;
- інтелектуальні – вкладення коштів в об’єкти інтелектуальної власності;
- інноваційні – вкладення коштів в нововведення.
7. За характером участі в інвестуванні:
- прямі, які здійснюються без участі фінансових посередників. Частіше такі інвестори мають на меті не лише отримання доходу, але й участь в управлінні виробництвом;
- непрямі, або портфельні інвестиції, які здійснюються за допомогою посередників. Інвестор в цьому випадку має на меті тільки отримання прибутку.
8. За критерієм спрямованості дій:
– нетто-інвестиції – це інвестиції на заснування проекту (початкові, стартові інвестиції);
– екстенсивні інвестиції – це інвестиції в розширення виробничого потенціалу;
» следующая страница »
1 23 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 43