- придбання цілісних майнових комплексів;
- нове будівництво;
- реконструкція (інвестиційна операція, що пов’язана з істотним перетворенням всього виробничого процесу на основі сучасних науково-технологічних досягнень);
- модернізація (інвестиційна операція, що пов’язана з удосконаленням і приведенням активної частини основних засобів до стану, що відповідає сучасному рівню технологій);
- оновлення окремих видів устаткування. Перераховані п’ять форм реального інвестування являють собою капітальне інвестування, або капітальне вкладення;
- інноваційне інвестування в нематеріальні активи, тобто придбання готової науково-технічної продукції (патентів на винаходи, промислові зразки чи товарні знаки, ноу-хау, придбання франшизи, маркетинг і реклама) або розробка нової науково-технічної продукції;
- інвестування приросту матеріальних оборотних активів.
Для визначення необхідного обсягу інвестицій в основні фонди, необхідно провести їх оцінку та знати рівень ефективності їх використання, тому що ефективність використання основних фондів впливає на потреби в їх додатковому введенні, а отже і на вкладення коштів. Важливою є також інформація про порядок нарахування амортизації основних фондів та формування амортизаційного фонду, оскільки за його рахунок фінансуються витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів, а також здійснення ремонту, реконструкції та модернізації основних засобів. Виділяють такі види вартості основних фондів:
– повна первісна вартість – це вартість фондів у момент їх створення за діючими цінами і тарифами. Її визначають за формулою:
ОФперв.= Впридб + Вдост + Вмонт + Вінш, (4.1)
де Впридб – вартість придбання основних фондів; Вдост – вартість доставки основних фондів; Вмонт – вартість монтажу; Вінш – інші витрати, пов’язані з придбанням основних фондів (митні збори, комісійні посередника та ін.).
– відновна вартість основних фондів – це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Необхідність оцінки за відновною вартістю викликана тим, що у зв’язку з науково-технічним прогресом або інфляційними факторами засоби праці, виготовлені в різні роки, мають різну вартісну оцінку. Відновну вартість визначають за формулою:
ОФвідн = ОФперв ∙ і, (4.2)
де і – індекс переоцінки.
– залишкова вартість основних фондів – це їх вартість, яка ще не відшкодована через механізм амортизації:
(4.3)
де ОФперв – первісна вартість основних фондів, грн; На – норма амортизації, %; Т – термін використання основних фондів (до моменту визначення залишкової вартості), років.
– залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття з експлуатації називається ліквідаційною вартістю. Ліквідаційна вартість – це сума коштів, яку підприємство може отримати від реалізації основних фондів чи їх частин після закінчення терміну їх корисного використання за вирахуванням витрат, пов’язаних із ліквідацією.
– середньорічна вартість основних фондів:
(4.4)
де ОФпоч – вартість основних фондів на початок звітного року; к1, к2 – кількість місяців, протягом яких відповідні групи основних фондів експлуатувалися (не експлуатувалися) до кінця року; ОФввед – вартість основних фондів, що вводяться в дію протягом року; ОФвив – вартість основних фондів, виведених з експлуатації протягом року.
Амортизація – це грошовий вираз зносу основних фондів, а також процес перенесення вартості основних фондів на вартість готової продукції. Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підприємства відраховують певні суми коштів, які включаються до собівартості продукції. Після реалізації продукції ці кошти спрямовуються до амортизаційного фонду. Амортизаційні відрахування є джерелом відновлення основних фондів.
» следующая страница »
1 ... 3 4 5 6 7 89 10 11 12 13 ... 43