Сьогодні в Україні відбувається процес становлення якісно нового фінансового механізму економічних відносин, суб’єктами яких виступають банки. Це головна характерна риса, що відрізняє банківську систему України від недавньої неринкової економіки адміністративно-командного типу, хоча тепер рівень, досягнутий вітчизняною економічною системою протягом перехідного періоду, характеризується ще слабким загальним розвитком ринкових інститутів. Прогрес у реформуванні банківської системи видається відчутнішим порівняно з іншими секторами господарства та з огляду на основні етапи її розвитку за період від початку впровадження ринкових перетворень. Для поглибленого аналізу ролі банківської системи в організації грошово-кредитних відносин науковці-фінансисти сьогодні єдині у виділенні чотирьох основних етапів еволюції банківської системи відповідно до умов переходу нашої країни до ринкової економіки. Але конкретний зміст та орієнтовні хронологічні рамки цих етапів ними представлені по-різному. Багаторічним підсумком поетапної напруженої роботи було не лише реформування існуючої, але і створення нової банківської системи України. Це дозволило: створити початкову нормативно-правову базу для провадження монетарної політики та банківського нагляду; а також дворівневу банківську систему, валютний ринок цінних паперів; провести грошову реформу і ввести національну грошову одиницю — гривню; створити національну платіжну систему із запровадженням нових прогресивних технологій перерахування коштів на основі електронних платежів; ввести у дію Банкнотно-монетний двір та фабрику банкнотного паперу; провести реформування бухгалтерського обліку та звітності у банках; подолати гіперінфляцію, домогтися керованості інфляцією; наблизити банківську систему України до завдань ринкової структури та інтересів національної економіки.
Але це лише правові, організаційні та економічні передумови для успішної діяльності БСУ, оскільки в ній ще залишилося чимало недоліків. Це перш за все: серйозні недоліки у діяльності комерційних банків у сфері кредитування, розрахунків, порушення багатьма з них економічних нормативів; недосконалість податкового та фінансового законодавства, що визначають потребу в поглибленні банківської реформи; залишається чималим системний ризик внаслідок надмірної відкритості банківської системи для слабких підприємств і неякісного менеджменту; БСУ не повністю задовольнила потреби приватного сектору, який активно зростає, йому бракує інших (крім кредитних) банківських послуг високої якості; ще не розв’язані питання інституційного розвитку банківської системи, захисту банківської таємниці та інтересів клієнтів; відсутня відповідна для країн із ринковою економікою фінансова структура, стимули заощаджувати та розміщувати позичкові фонди; низька життєздатність фінансових інститутів (приховані банкрути); повільний інтерес у галузі створення стабільного ефективного банківського нагляду тощо.
Навіть цей неповний перелік недоліків і невирішених проблем свідчить про потребу розробки та практичного проведення державної програми реформування та розвитку банківської системи України. Остаточне формування структури банківської системи ринкового типу ще не завершено і вимагає подальшого вдосконалення кількісних та якісних складових структурної побудови банківської системи. Кількісні показники банківської діяльності в умовах ринку пов’язані з оцінкою достатності числа банків у країні з огляду на їхні можливості повноцінно охопити кредитно- розрахунковим обслуговуванням усі сфери національної економіки і зовнішньоекономічну діяльність, а також зайняти усі можливі для банків сегменти грошового ринку і ринку капіталів, провадити весь спектр операцій. На початкових етапах перехідного періоду в Україні переважав виключно екстенсивний тип розвитку банківської системи, що виявилося пізніше у фінансових крахах окремих новоутворених банків. У розвитку банківської системи докорінно змінилася структура власності на банки, замість повної монополізації банківської справи в руках держави, виникла система з приватними комерційними банками та двома державними. Структура банківської системи за кількісними ознаками набула класичної форми, коли верхній рівень — національний банк—перебуває під контролем держави, а нижній—комерційні банки — належить приватним особам. Дослідження кількісного аспекту оптимізації структури банківської системи показало, що кількість банків хоч і не відіграє ключової ролі, все ж залишається незначним.
» следующая страница »
1 ... 90 91 92 93 94 9596 97 98 99 100 ... 381