На теренах України, які входили до складу Австрії, головним банком імперії Габсбургів був емісійний Австро-Угорський банк, який провадив операції з гіпотечними позиками, векселями, фінансував землевласників, приймав вклади на депозит. У 1868 р. в Галичині виник Селянський банк, а на початку ХХ ст. — Промисловий банк у Львові. В період між двома світовими війнами функції державного австро-угорського банку, який мав філії у великих містах Галичини, Буковини і Закарпаття, на українських землях, що були під Польщею, виконував Банк Польський у Варшаві. Існували також приватні банки.
Незважаючи на короткий період державності 1917—1922 рр. в Україні повторно була запроваджена власна грошова одиниця — гривня. Державні українські діячі розуміли, що самостійна Україна повинна мати самостійну грошову одиницю і обрали свою, історичну — гривню. Необхідною умовою зародження і забезпечення функціонування нових структур радянської держави було в першу чергу їх фінансування, основними джерелами якого стала банківська система в особі приватних і Державного банку, які були об’єднані для цього в єдиний державний Народний банк. Із січня 1919 р. в Україні почався радянський період, за якого істотні зміни відбулися і в банківській системі: всі приватні кредитні установи урядом було націоналізовано. Протягом радянського періоду банківська система зазнала кількох реформ (у 1930-1932 рр., 1936, 1948, 1955, 1959 рр.). Остання реформа банківської системи СРСР відбулась у 1987 р., коли було реорганізовано діючі банки та організовано спеціалізовані: Держбанк СРСР, Промбудбанк СРСР, Агропромбанк
СРСР, Жилсоцбанк СРСР та Ощадбанк СРСР з відповідними конторами у республіках, з управліннями в автономних республіках, краях, областях та, за потреби, з відділеннями у окремих містах та районах.
Періоди виникнення і основні етапи становлення банківської системи як в районах Центральної, Східної так і Західної частини України в основному співпадають, пройшовши тривалий час еволюції в умовах різних формацій. Загалом в Україні в кінці Х1Х- на початку ХХ ст. нараховувалося 5 державних банків (Державний банк, Державний Дворянський Земельний Банк, Селянський Поземельний Банк з відділами у великих містах України, а також на Західноукраїнських землях Австро-угорський Банк і Банк Польський); 10 приватних та акційних банків; 3 банки комерційного кредиту; 8 промислових банків і 4 аналогічних відділів Росії. Хоча в цей період в Україні нараховувалося всього 21 банківська установа, що у десять разів менше, ніж за часів незалежності України в кінці ХХ ст., структура їх набувала класичної банківської системи.
Доленосною віхою у новітній історії України було прийняття Декларації про державний суверенітет України, яка стала першим серйозним державотворчим актом, схваленим найвищим представницьким органом народу — Верховною Радою України. У ньому уваг акцентується на створенні найважливіших атрибутів самостійної держави, зокрема фінансово-кредитної системи.
Але у важливих питаннях грошово-кредитної і банківської політики були допущені серйозні помилки і прорахунки, які призвели до глибокої економічної кризи. Залишається недовершеною національна грошова система. Кредиторська заборгованість у 2,5 рази перевищила внутрішній валовий продукт, а дебіторська — у
2. Всюди відчувається брак грошей. Штучне зменшення грошової маси душить виробництво, підриває його ринок. Через невідрегульованість відносин з використанням комерційного кредиту підривається база грошової системи країни, паралізуються розрахунки, народногосподарський оборот і процес відтворення в цілому. Банківська система після десяти років свого існування набула ознак клановості, корпоративності, яка функціонувала неабиякою мірою в інтересах окремих осіб, а не молодої незалежної держави, що ускладнювало і без того не простий шлях її розвитку. Україна лише через п’ять років незалежності отримала власну грошову одиницю. В нових умовах значно змінилися методи та інструменти фінансового механізму. На нього істотно вплинули такі чинники, як: подорожчання вартості кредитів та перебудова фінансової системи. Це зумовлено подорожчанням відсоткових ставок. У цей час зросла оплата ліквідних заощаджень, довготермінових вкладів, збільшилися витрати на управління, зросли загальні витрати комерційних банків. Це спонукало перебудову фінансового ринку і фінансової системи. Фінансовий механізм зазнав істотної модернізації. Гострі потреби підвищення ефективності використання капіталів змінили звичні фінансові інструменти цього механізму, під впливом цього зазнає змін фінансова політика.
» следующая страница »
1 ... 89 90 91 92 93 9495 96 97 98 99 ... 381