Банківське безпекознавство

У період, коли Україна була під владою монархій Росії та Aвcтpo- Угорщини (XVIII-XIX ст.ст.), на землях, що входили до їх складу, створюється централізований державний апарат колоніальної адмі­ністрації. У другій половині XIX — початку XX ст. на землях, котрі були частиною згаданих імперій, на етапі конституційного розвитку державної адміністрації в Україні, відбулося формування певних засад демократичної адміністрації та місцевого самоврядування.

Під час національної революції 1917-1920 рр. в Україні вживалися заходи щодо створення апарату національної державної адміністрації та місцевого самоврядування. Перший Президент України (УНР) М. Гру- шевський наполегливо проводив політику розмежування функцій державної адміністрації та місцевого самоврядування, надаючи пріоритет останньому. З цього приводу він писав: «Ми відкидаємо поліційно- бюрократичний устрій й хочемо оперти нашу управу на широких основах самоврядування, зіставляючи адміністрації міністеріальній тільки функції контролю, координування й заповнення тих прогалин, які можуть виявитись в діяльності органів самоврядування» [79, с. 172].

За радянських часів в Україні було засновано державний апарат управління на принципах чіткої централізації та концентрації влади, який утворював єдину командно-адміністративну систему, що скасувала різницю між політичними й адміністративними функціями, а також елементи поділу влади. Цьому сприяла також монопартійна система, керівна і визначальна роль партії, яка уособлювала роль гегемона і створену нею систему. Таке становище, зрештою, стало основною причиною тієї руйнації, якої зазнала позаконкурентна партія, створена нею система управління й держава.

Теорія державного управління за весь період розвитку людства в соціологічному плані як основні види систем управління виокремлювала управління первіснообщинним, рабовласницьким, феодальним, ка­піталістичним і соціалістичним суспільствами. З огляду на структуру суспільних відносин система соціалістичного управління містила в собі п’ять основних його видів: управління суспільством в цілому, економічне управління відносинами власності (виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ), соціальне управління (відносинами і процесами), політичне управління (взаємовідносинами класів, націй і народностей, функціонуванням самого державного й громадського апарату управління), духовно-ідеологічне управління (наукою, літературою, мистецтвом, вихованням). Такий поділ відповідав тогочасним суспільним, економічним відносинам, котрі базувалися на соціальних, політичних і духовних відносинах. Згадані види управління відрізняються насамперед своїми об’єктами, суб’єктами, цілями, принципами, структурою. Усі види управління при соціалізмі опиралися на застосування влади і мали політичний характер. Це зумовлено тим, що головними безпосередніми суб’єктами (носіями) управління суспільством була Комуністична партія і соціалістична держава, якою керувала партія. Політика суспільства функціонувала у вигляді таких складових, як економічна, соціальна, духовно-ідеологічна, технічна, кадрова тощо політика. А тому значної уваги надавалося забезпеченню поєднання політики й управління, що мало забезпечити морально-політичну єдність суспільства, підкорити його цілі інтересам держави.

Отже, державне управління в попередній історичний період — це виконавча та розпорядча діяльність органів держави, що проводилася на основі й на виконання законів та полягала в повсякденному практичному виконанні під керівництвом партії функцій держави [163, с. 289].

До основних принципів управління належали соціально-політичні принципи: науковості; єдності політичного і господарського керівництва, стрижень якого складало партійне керівництво; централізму; загальної плановості; економічності; стимулювання. Крім цього видокремлювалися загальноорганізаційні принципи управління, що віддзеркалювали правила побудови і функціонування складових системи управління: ієрархічності; підбору та розстановки кадрів; поєднання єдиноначальності й коле­гіальності; централізації та децентралізації; галузевого і територіального управління; лінійного й функціонального управління [163, с. 195].

 

« Содержание


 ...  103  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я