coe ^(^(і+еГ (2)
де СОЕ - сумарний очікуваний ефект від проекту по диверсифікації; E - норма дисконту;
It - інвестиції на реалізацію проекту в момент часу t.
Витрати на придбання вже діючої компанії можна оцінити по формулі I = РЦ + З + ЗР + П, (3) де РЦ - ринкова ціна компанії, що купується; З - борги та кредиторська заборгованість компанії, що купується; ЗР - витрати на реконструкцію й модернізацію компанії, що купується;
П - премія, виплачувана менеджменту вищої ланки керування компанії, що купується.
Витрати на будівництво нового бізнесу «з нуля»:
В = КВ + ПЗ + ПБ + ПВ + БМ + ПР + ПВ + ВК, (4)
де КВ - кошторисна вартість проектно-дослідницьких робіт;
ПЗ - плата за землю (витрати по відвід й освоєнню земельних ділянок);
ПБ - підготовка території будівництва; ПВ - витрати по придбанню устаткування; БМ - вартість будівельно-монтажних робіт;
ПР - інші інвестиційні витрати (витрати на патентування, придбання ліцензій, науково дослідницькі й конструкторські роботи, на страхові внески, підбір і підготовку кадрів, створення соціальної й технологічної інфраструктури, на екологію, непередбачені витрати);
ПВ - перед виробничі витрати;
ВК - капітальні вкладення в приріст оборотних коштів.
Так як, одержуваний у результаті сумарний ефект від диверсифікації -величина абсолютна, ускладнюється її використання при порівнянні проектів з різними первісними інвестиціями. На практиці можна рекомендувати визначення показника ефективності диверсифікації (ЕД):
Вибирається проект із більшою величиною ЕД.
Висновки. Таким чином, диверсифікаційні процеси є характерною рисою сучасного розвитку і трансформації промислового виробництва. Особливої ролі вони набувають у сфері діяльності залізорудних та металургійних підприємств України. При цьому, важливе значення отримують питання розробки дійових методологічних і методичних
підходів щодо оцінки ефективності наслідків реалізації заходів диверсифікації на таких підприємствах.
1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. - М.: Питер, 1999.
2. Аронов А.М. Виды диверсифицированных компаний и объединений и их организационные структуры. - СПб.: СПбГУЭФ, 2001.
3. Гольдштейн Г.Я. Основы менеджмента. - Таганрог: ТРТУ, 1995.
4. Гольдштейн Г.Я. Стратегический менеджмент: Конспект лекций. -Таганрог:
ТРТУ, 1995.
5. Котлер Ф. Основы маркетинга. - М.: Прогрес, 1991.
6. Кунц Р. Стратегия диверсификации и успех предприятия // Проблемы теории и практики управления. - 1994. - №1. - С.96-100.
7. Немченко Г. и др. Диверсификация производства: цели и направления деятельности // Проблемы теории и практики управления. - 1998. -№1.
8. Семенкова Е.В. Корпоративные слияния. Методическое пособие для финансовых директоров, инвестиционных аналитиков, специалистов по операциям с ценными бумагами. - М.: Тор-Консультант, 1998.
9. Сиваков Д., Нуждин И. Станьте лидерами // Эксперт. - 2004. -№43 (443).
10. Томпсон А.А. мл., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации. - М. : ИНФРА-М, 2001.
11. Gort M. Diversification and intégration in American industry. - Prinston, Prinston University Press, 1962.
12. http://money.rin.ru/content/?id=412
13. Porter М. Е. Competitive Strategy: Technique for Analyzing Industries and Competitors. 3 ed. - N. Y.: The Free Press, 1986.
14. Yoshinara E., Sakuma A., Itami K. (Стратегиядиверсификации на японском предприятии). - Tokyo, Nipon Keirai, 1979.
15. http://www.altrc.ru
16. Корінько М.Д. Аналіз формування організаційних структур при диверсифікації // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 5 (35). - С. 161-173.
17. Варава Л.Н. Проблемы диверсификации в современном стратегическом развитии железорудного комплекса Украины // Економіка промисловості. -2001. - № 1 (11). - С. 40-46.