Підходи щодо оцінки ефективності диверсифікації підприємства
Кутовий В.М.
Криворізький технічний університет
В роботі представлений матеріал щодо теоретичного апарату, пов'язаного з оцінкою доцільності диверсифікації підприємства. Також представлені показники за якими можна здійснити відбір оптимальних варіантів диверсифікації.
The material concerning the theoretical appliance connected with an estimation of diversification expediency is presented in the article. Indices on which it is possible to carry out the selection of optimum diversification variants are also represented.
Ключові слова: диверсифікація організації, інтеграція, металургійний комплекс, ефективність диверсифікації.
Актуальність проблеми. Динамічність розвитку й глобалізація сучасної світової економіки обумовили необхідність диверсифікації як способу зниження ризиків невизначеності зовнішнього середовища й підвищення конкурентоспроможності компаній.
Найбільший розвиток диверсифікація компаній одержала в середині 50-х років ХХ століття. Цьому сприяло падіння норми прибутку на капітал, вкладений у традиційне виробництво. У США й ряді інших країн процес диверсифікації був прискорений прийняттям антимоно-польних законодавств. Традиційно широко диверсифікованими є компанії Японії й Південної Кореї, що, у першу чергу, обумовлено необхідністю завоювання зовнішніх ринків [12].
Диверсифікованість характерна для компаній різної галузевої приналежності залізорудного та металургійного комплексу, у тому числі чорної металургії. Із самого початку своєї діяльності ряд металургійними компаній США й Західної Європи були комбінованими. Вони здійснювали розробку родовищ залізних руд, видобуток коксівних вугіль, випуск чавуну, сталі, прокату, труб і іншої сталевої продукції. Також у цих компаніях впровадилась продукція для внутрішнього споживання: валки, вогнетриви, феросплави та ін. Деякі компанії мали навіть власний
флот і залізниці. Практично всі мали розгалужену збутову мережу як національну, так і закордонну
Найбільшого ступеня диверсифікації досягли концерни Німеччини і Японії, які відносяться до типу багатогалузевих компаній, переважно металургійних. Як пріоритетні напрями диверсифікованості ними були обрані машинобудування й інжинірингові послуги. Так, у японського концерну JFE Holding у загальному обсязі продажів частка метало-продукції становить 53,2 %, інжинірингові роботи - 19,7 %, продукція наукомісткого машинобудування - 22,7 %. У результаті диверсифікації частка металургійного сектора в загальному обсязі виробництва цих компаній знижується. Наприклад, у компанії Nippon Steel частка металургійного сектора знизилася з 92% в 1974 році до 75% в 2003 році, Kawasaki Steel - з 73% до 53% відповідно [9].
Останні роки активно йдуть процеси світової консолідації металургійної галузі, що може привести до появи компаній з річним обсягом виробництва більше 100 млн. т. металопродукції. Так, підприємства Mittal Steel Company випускають сталеву продукцію в 14-ти країнах, маючи річний обсяг виробництва 70 млн. т.
Із середини 90-х років минулого сторіччя активізувався процес диверсифікації українських підприємств чорної металургії. Причиною тому стала зміна світової кон'юнктури в частині підвищення попиту й цін на металопродукцію, що, у свою чергу, спричинило поліпшенню економічного стану металургійних підприємств і збільшення їх прибутків. У результаті в Україні починають створюватися великі промислові структури з різним ступенем диверсифікованості.
Необхідно відзначити, що для економіки СРСР були характерні процеси диверсифікації на основі інтеграції у виробництві, які мали свою специфіку. З метою раціонального використання ресурсів, одержання народногосподарського ефекту, полегшення централізованого планування й контролю впроваджувалися різного роду об'єднання, комбінати, комплекси. Крім того великі підприємства несли значне соціальне навантаження: житловий фонд, будинку культури, бази відпочинку, дитячі садки та ін. На сьогоднішній день диверсифікованість за допомогою придбання й будівництва активів усередині країни
» следующая страница »
1 23 4 5 6 7