Можна також окреслити основні цілі диверсифікації металургійних компаній України:
1. Підвищення надійності забезпечення ресурсами металургійних підприємств.
2. Зростання виробництва продукції з більшою доданою вартістю, що, у свою чергу, підвищує цінність фірми в очах акціонерів і інвесторів.
3. Розширення інвестиційних можливостей.
У «чистому виді» той або інший вид диверсифікації в українських залізорудних та металургійних компаніях відсутній, тому мова йде про вид, що домінує.
Говорити про ефективність і перевагу того або іншого виду не представляється можливим у зв'язку із відсутністю на цей час адекватних методів оцінки ефективності диверсифікації. У ході аналізу металургійних компаній України по ознаці за країнами диверсифікації виявлена тенденція: усередині країни групи активно цікавляться лише сировинними активами, а за кордоном намагаються отримати доступ до підприємств з виробництва продукції високих переділів. Фактично така стратегія може бути спрямована на рішення комплексу завдань від обходу квот на поставки українського прокату в США і ЄС до вивозу капіталів за межі країни, де діловий клімат всі частіше підданий політичним ризикам. Покупку закордонних активів можна трактувати також як спосіб одержання доступу до сучасних технологій і обходу монопольного законодавства, обмеженого рамками окремої країни.
Проте, ефективність експансії на закордонні ринки можна оцінювати подвійно. З одного боку, іноземні активи полегшують завдання виходу на захищені закордонні ринки, однак, з іншої, придбання проблемних у фінансовому відношенні підприємств може негативно позначитися на капіталізації груп. При цьому недостатня увага приділяється модернізації, підвищенню якості й розширенню сортаменту металопродукції українських підприємств.
Можна запропонувати наступні найбільш перспективні напрями диверсифікації вітчизняних металургійних компаній:
• будівництво об'єктів по виробництву труб великого діаметра;
• виробництво продукції світового рівня;
• розширення виробництва металів з покриттями;
• виробництво товарної продукції із промислових відходів;
• будівництво мобільних виробничих об' єктів;
• виробництво плоского прокату (горяче- й холоднокатаного листа). Слід також розглянути наступні базисні якісні характеристики
проектів по диверсифікації організації:
• цілі диверсифікації;
• види диверсифікації;
• ступінь диверсифікації;
• способи здійснення диверсифікації.
Вибір виду, способів і ступеня диверсифікації, основних механізмів керування й регулювання діяльності диверсифікованої компанії здійснюється на основі порівняного аналізу й оцінки декількох варіантів розвитку з метою вибору найкращого.
Аналіз ефективності диверсифікації може бути зведений до визначення максимальної ціни, що готовий заплатити менеджмент компанії за диверсифікованість. Можна розглянути наступні економічні критерії для оцінки варіантів диверсифікації:
1. Дохід (прибуток), що може принести додатковий бізнес власникові. Розмір доходу залежить від операційної діяльності й можливості продажу об' єкта після використання. Прибуток від операційної діяльності визначається співвідношенням потоків доходів і видатків.
2. Часовий лаг від моменту вкладення коштів в об'єкт диверсифікації до одержання віддачі.
3. Ризикованість проекту по диверсифікації. Під ризиком прийнято розуміти ймовірність можливих втрат частини ресурсів, недоодержання доходів, появи додаткових видатків у порівнянні з варіантом, передбаченого проектом.
4. Права, які одержує новий власник (право призначати керуючих, визначати величину оплати праці, впливати на стратегію й тактику роботи підприємства, продавати або купувати його активи; реструктурувати і навіть ліквідувати дане підприємство; визначати величину дивідендів і т.ін.).
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7