- відповідне ресурсне забезпечення: організаційне, інформаційне, методичне, фінансове;
- сформована система базових цінностей, які становитимуть основу організаційної культури, і які розділяє персонал підприємства;
- помітні чіткі лідерські позиції, поведінкові ролі та стиль управління, які в сукупності визначатимуть тип організаційної культури;
- розуміння відповідальності та серйозності цього процесу;
- відповідний рівень якісного розвитку підприємства;
- енергетичність потенціалу підприємства, здатного завести і підтримувати в певному ритмі механізм формування організаційної культури.
Наведені передумови технічно полегшують процес формування організаційної культури та її впровадження на підприємстві, але віддаленість в часі результату цієї роботи та методологічна складність оцінки ефективності ролі організаційної культури гальмують ініціативи щодо її впровадження. Успіхи передових зарубіжних корпорацій, які забезпечували своє економічне процвітання завдяки культурі організації, не завжди переконують вітчизняних менеджерів взятися за таку важливу роботу. Інертність, боязнь змін, закристалізованість у стереотипах і шаблонах, а також невігластво - все це знаходиться у психологічній площині та є проявами психологічного несвідомого аспекту людини, подолати які можливо тільки завдяки волі й розширенню свідомості.
Повернувшись до істини XXI століття організаційна культура належить до категорії специфічних явищ, які розглядають крізь призму не тільки менеджменту, але й культурології, психології, соціології, філософії завдяки її багатоаспектному прояву та багатогранній суті. В ідеальному варіанті організаційна культура має стати природним середовищем для всього персоналу підприємства, оскільки вона є виразом культури управління і праці, особистої культури керівництва підприємства та персоналу, культури взаємовідносин. В епоху динамічних змін і непередбачуваності, коли важно підтримувати стійку форму і стабільний стан, організаційна культура стає філософією цілісності, яка не визначається матеріальними чи грошовими формами, оскільки передбачає дотримання принципу соціальної відповідальності, прозорості, підтримання позитивного іміджу в суспільстві.
Реальне використання принципів організаційної культури в маркетинговій діяльності стане можливим завдяки реалізації концепції соціально орієнтованого маркетингу, яка покликана допомогти вирішувати ринкові проблеми не тільки прагматичним шляхом, але й через етичне осмислення шкоди або користі суспільству. Ключовою тезою концепції соціально орієнтованого маркетингу має стати зміна системи відносин між учасниками ринкових процесів, що
ґрунтуватиметься не на конкурентних засадах, а на відносинах партнерства, культури в дотриманні взятих зобов'язань і відповідальності за їх виконання. Важливим принципом концепції є гармонізація таких важливих факторів, як: споживчі потреби населення, прибутки підприємства та загальні інтереси соціуму, за кожним із яких стоять певні учасники ринкових дій та певні соціальні групи із різними потребами, інтересами та мотивами поведінки. У цій ситуації соціально орієнтований маркетинг покликаний узгодити всі ці інтереси шляхом зміни вектора орієнтації із суто матеріальної форми на духовну. А це, в своючергу, вимагає зміни підходів до формування споживчих потреб, розвитку культури споживання, обміну та інших ціннісних орієнтирів. Постає логічне запитання: як досягти цього і з чого починати? Найпростіший шлях - це формування стратегії маркетингу паралельно із стратегією організаційної культури та іншими функціональними стратегіями, що в своїй сукупності становлять єдину стратегію розвитку й ефективного функціонування підприємства і працюють на виконання місії підприємства.
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7