Поряд з позитивними рисами, з глобалізацією пов'язані певні проблеми:
1. Глобалізація підсилює вплив коливань ринку на національні економіки, тому економічні кризи охоплюють господарство цілих регіонів, а період рецесії та наступного зростання значно затримуються.
2. Сучасні міжнародні відносини не спроможні позитивно впливати на процеси, викликані глобалізацією.
Раніше, для забезпечення економічного панування однієї держави над іншими було потрібне захоплення її території за допомогою військової сили. Наприкінці XX сторіччя того ж результату досягають шляхом встановлення контролю над фінансовими та інформаційними потоками. Це дає можливість, не порушуючи територіальної цілісності іншої держави, маніпулювати її природними, трудовими, економічними й інтелектуальними ресурсами. У результаті, розвиток процесів глобалізації не гармонізує, а загострює вже існуючі соціальні й економічні протиріччя в окремих регіонах та галузях.
Безліч фактів, що свідчать про суперечливість процесів глобалізації, наводить у своїй монографії, присвяченій цим проблемам, Дж. Стігліц [21]. Він вказує, на те, що за останнє десятиліття XX ст. кількість людей, які живуть у бідності (менш, ніж на 2 дол. на день), зросло на 100 млн. осіб. При цьому загальносвітовий дохід зростав у середньому на 2,5% на рік. Таким чином, глобалізація не сприяла зниженню рівня бідності, забезпеченню стабільності. Вона не дала очікуваних результатів в Україні і більшості інших країн, що здійснюють перехід до ринку.
Різке зростання нерівності було пов'язане з активним тиском розвинутих західних країн. Вони підштовхнули найбідніші держави до ліквідації торгових бар'єрів, але зберегли при цьому свої власні, чим забезпечили зростання власних вигод за рахунок країн, що розвиваються.
Раніше можливо було здійснити чіткий розподіл на внутрішню та зовнішню складові безпеки країни та інструменти їх забезпечення. Тепер, в умовах глобалізації, внутрішня стабільність не є гарантією зовнішньої економічної безпеки. Вона є наслідком зростаючого впливу міжнародного ринку.
В умовах глобалізації спостерігається активізація інтеграційних процесів практично в усіх галузях світової економіки.
Глобалізація активізує проблему конкурентоспроможності та можливостей її забезпечення на основі конкурентних переваг. На нашу думку, проблеми конкурентоспроможності та економічної безпеки взаємопов'язані.
Існують різні підходи до пояснення міжнародної конкурентоспроможності. А.Сміт пояснював їх наявністю абсолютних переваг: країна експортує ті товари, витрати на виробництво яких нижче, ніж в інших країнах [22, С. 100-101]. Д.Рікардо [23, С.119-121] доповнив цю теорію наявністю порівняльних переваг: ринкові сили самі направляють ресурси країни туди, де вони можуть бути використані найбільш продуктивно. Це означає, що країна може імпортувати товари, що спроможна
виробляти сама з малими витратами. Але існують інші товари, виробляти які ще ефективніше.
Відповідно до теорії Хекшера-Оліна [24, С.55-68], країни мають практично однакові технології, але в вони в різній мірі забезпечені факторами виробництва: землею, робочою силою, природними ресурсами і капіталом. Країна отримає конкурентні переваги у тих галузях, де ефективно використовуються наявні ресурси. Продукція цих галузей - експортується. Імпортується продукція, на виробництво якої існує нестача ресурсів. Однак можна навести чимало прикладів, що не підтверджують ці теорії.
М.Портер при побудові своєї теорії конкурентних переваг, пов'язав невдачі попередніх теорій з наступними обставинами [25].
1. Змінами у характері конкуренції за рахунок:
- зміни технології. Технології змінюються безперервно, їх використання дає можливість компенсувати нестачу факторів виробництва, скорочення потреб у робочій силі за рахунок автоматизації і т.ін.;
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 16