На нашу думку, галузева політики є важливим інструментом підвищення рівня економічної безпеки. Існують галузі, де ця політики має суттєве значення. У роботах [37, 38] нами проведений аналіз досвіду провідних країн світу щодо підтримки металургії. На нашу думку, державне регулювання неоднозначно впливає на динаміку розвитку галузей. В разі, якщо воно є стимулом для інноваційного розвитку, спроможне підвищити рівень економічної безпеки галузі, є сенс його використання.
Таким чином, як бачимо різні автори розглядають одну й ту ж політику, але називають її по-різному: індустріальна, промислова, галузева структурна або просто галузева.
На нашу думку, найбільш оптимальним варіантом для галузей національного господарства є поєднання усіх трьох типів політики - регулювання, конкурентної та галузевої.
Недосконалість розглянутих типів політики є загрозою економічній безпеці галузі. Найбільш небезпечним у вітчизняних умовах, на нашу думку, є негативний вплив природних монополій. Причиною є те, що вітчизняні монополії часто зловживають своєю монопольною владою. Механізм формування цін і тарифів природних монополій дає їм можливість встановлювати самостійно монопольні ціни, завищуючи обсяги витрат і, як наслідок - отримувати надприбутки. На відміну від вітчизняної практики, у провідних країнах світу використовують певні заходи щодо
зниження рівня влади природних монополій. Так, в ЄС здійснюється лібералізація природно монопольних ринків.
Розглядаючи взаємозв'язок детермінант економічної безпеки та влади, слід зазначити, що одночасно відбуваються два процеси: з одного боку влада впливає на усі чотири детермінанти економічної безпеки галузі, з іншого - вона сама є об'єктом їх впливу. Діяльність будь-якої галузі залежить від фіскальної, монетарної та митної політики уряду. В той же час уряд є покупцем товарів для транспорту, армії, зв'язку, охорони здоров'я та інших галузей.
3. Корпоративне регулювання. Як зазначається у [39, С.578], поряд з ринковим саморегулюванням і державним регулюванням на рівні національного господарства та його галузей важливою є корпоративна (у її межах монополістична, у т.ч. олігополістична) планомірність. "Корпорація - це найважливіший інститут сучасної економіки. В промислово розвинених державах він становить невід'ємний атрибут системи влади і одночасно інструмент експансії економічних відносин" [39].
Цієї ж думки дотримуються автори [40]. На їх думку, важливим елементом системи регулювання економіки та її галузей - розподілу і використання обмежених ресурсів, є корпоративне регулювання. Корпоративне управління пов'язане з розвитком теорії недосконалої конкуренції: чистої монополії, конкурентної монополії та олігополії. Раніше монополія вважалась повною протилежністю конкуренції, що перешкоджає максимізації суспільного добробуту. Але у 20-30 роках ХХ ст. в межах неокласичної теорії було доведено, що конкурентна боротьба за умови монополізації ринків набула нових властивостей. Е.Чемберлін у праці "Теорія монополістичної конкуренції: реорганізація теорії вартості [41] та Дж.Робінсон у праці "Економічна теорія недосконалої конкуренції" [42] обґрунтували можливість досягнення рівноваги за умови монополії. Вони обґрунтували твердження, що в умовах монополії виникає можливість акумулювати кошти і збільшувати інвестиційний потенціал економіки. Крім того, було доведено, що монополія не порушує принципів організації ринкової економіки, вона їх видозмінює. Рушійною силою суспільного прогресу вважає монополію Й.Шумпетер [28]. У своїй теорії ефективної конкуренції він довів, що монополія дозволяє за рахунок акумуляції коштів реалізовувати інвестиційні та інноваційні програми. Саме в період утворення великих монополії, Е.Чемберлін, Й.Шумпетер та Дж.Робінсон започаткували такі теорії: монополістичних переваг, теорію інтернаціоналізації та еклектичну теорію, що вважають синтезом маржинального, системного та інституційного підходів.
» следующая страница »
1 ... 4 5 6 7 8 910 11 12 13 14 ... 16