70 крб. - коли при садибі немає іншої землі;
150 крб. - коли при садибі не більше 10деся-тин землі;
220 крб. - не більше 20 дес.;
300 крб. - не більше 50 дес.;
500 крб. - не більше 100 дес.;
750 крб. - не більше 300 дес.;
1259 крб. - не більше 500 дес.;
2000 крб. - не більше 1000 дес.;
2500 крб. - не більше 1500 дес.
Наскільки тяжким був цей податок для народних мас свідчить те, що в 1885 р. із 20000 крб. податку перші два розряди заплатили 17 тисяч [7, с. 8].
Поряд з неправильним розподілом земських податків, частина земель взагалі не обкладалась, оскільки за основу складання земських окладних книг брались до уваги свідчення самих земельних власників. Це, звичайно, утруднювало роботу органів місцевого самоврядування. Тому з метою впорядкування оцінки нерухомого майна окремі земства ще в 70-х роках XIX століття звернулись до статистичних досліджень. Так виникла земська статистика.
Першим запровадило в себе статистичне бюро Херсонське земство в 1875 р., а через рік аналогічну установу створило Чернігівське губернське земство. В його роботі взяли участь відомі статистики П. Червінський, О. Русов, В. Варзар, О. Шликевич.
Головне завдання статистичних досліджень полягало у вивченні стану землеробства, і залежного від нього - ступеня прибутковості і цінності землі. Статистики вивчали економічні типи господарств, проблеми малоземелля і безземелля селян, проводили статистичні дослідження промислових підприємств, кустарних промислів. Це давало багатий матеріал для характеристики економічного становища поміщицького і селянського господарства.
За короткий час свого існування чернігівські статистики зробили цікаві відкриття. А саме, за старою розкладкою оподатковувалось 3958000 дес., а за даними бюро загальна кількість землі сягала 4691000 десятин, з чого неужитку 231 тис., отже, до оподаткування притягнено було майже півмільйона десятин, які раніше ховалися від податку. Далі доходність десятин збільшилась на 90%, а різниця між кращими і гіршими землями виступає ще більшою.
Заслуга земської статистики полягала в тому, що вона допомогла органам місцевого самоврядування в нелегкій справі розподілу тягаря земського оподаткування. Вона сприяла більш справедливому обкладанню земель, тобто, з врахуваннм її прибутковості.
Отже, на основі даних земської статистики, розподіл земських зборів отримав тверде обґрунтування, ставав більш рівномірним і справедливим.
В урядових колах неодноразово піднімалося питання про регулювання земських податків. В 1885 р. з цією метою була створена спеціальна комісія при Міністерстві фінансів. В 1891 р. Державна Рада визнала за необхідне провести оцінку земель та іншої нерухомості за єдиними нормами, перш ніж встановлювати нові правила земського оподаткування. В результаті з'явився закон від 8 червня 1893 р. про виконання оціночних робіт, в основу яких були покладені методи, напрацьовані земськими статистиками. Він зобов'язував органи місцевого самоврядування провести оціночні роботи. На це виділялись державні кошти, але робота проводилася зусиллями земств. Пізніше вони опублікували результати цих досліджень.
Проте уряд намагався за будь-яку ціну регламентувати земський бюджет. 12 червня 1900 р. прийнято закон про межу земського обкладання. Згідно нього земські податки з нерухомого майна (вже обкладеного) не повинні були підвищуватись більше, ніж на 3% щорічно. Якщо податок збільшувався за цю межу, то кошторис мав затвердити губернатор. Цей закон мав за мету посилити залежність земств від адміністрації.
Поступово сума податків, які збирали земства, зростала. Як переконливо доводить В. Абрамов, земські збори в 34 російських губерніях протягом 1865-1913 років збільшилися в 50 разів. Особливо стрімке зростання відбулося на початку XX століття. Безперечно, зростали вони і в повітах та губерніях Лівобережної України. Наприклад, в Полтавській губернії в 1896 р. загальний бюджет губернського і повітових земств складав 3241038 крб.; в 1900 р. відповідно 3823057 крб. [8, с. 34]; 1908 р. - 6580403 крб. [9, с. 111]; 1910 р. -8749900 крб. [10, с. 109]; 1912 р. - 11875700 крб. [11, с. 10]; 1913 р. - 14329300 крб; 1914 р. -14835800 крб. [12, с. 972]. Наведені цифри переконливо засвідчують тенденцію зростання бюджетів губернського і повітових земств. На прикладі Кременчуцького повіту варто проілюструвати тенденцію до збільшення надходжень, яке відбувалося протягом 50 років. Перший бюджет названого регіону у 1865 р. реально становив лише 10400 крб. [6, с. 179]; у 1875 р. - 60927 крб.; 1880 р. - 74656 крб.; 1885 р. - 117452 крб.; 1890 р. - 129599 крб.; 1895 р. - 166641 крб. [13, с. 11-12]; 1907 р. - 306500 крб. [14, с. 55]; 1914 р. - 843675 крб. [15, с. 22].
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7 8