Проблеми формування бюджету земських установ лівобережної України у другій половині ХІХ - на початку ХХ століть
Л.М. Крот. Кременчуцький інститут Дніпропетровського університету
економіки та права.
The sources of forming of budgets of district and province zemstvos of the Poltava, Kharkov and Chernigov provinces are examined in the article. Zemski taxes and principal items of charges are analysed. Statistical information over is brought about the sums of receipts to the local budgets, the unevenness of taxation of different categories of population is marked.
Вступ. В наш час молода Українська держава потребує реформування органів місцевої влади. На черзі дня стоїть питання про розширення їх повноважень, в першу чергу це стосується фінансово-економічної' сфери. Основою для створення дійсного самоврядування може стати досвід земських установ, які діяли в Російській імперії в другій половині XIX - на початку XX століть. Він отримав загальне визнання і довів свою ефективність. На нашу думку, цей досвід повинен бути вивчений і критично осмислений по-новому, з позицій вирішення проблем сьогодення. Заслуговують на досконале вивчення як загальні питання організації земського самоврядування, так і всі сторони практичної діяльності земських установ.
Проблема формування земського бюджету висвітлена в роботах як дореволюційних, так і сучасних дослідників. Одним з перших її вивчав на рівні повіту О. Лазаревський при написанні історії Конотопського земства за 25 років його діяльності (1865-1889 рр.) [1]. Пізніше це питання розглядали Б. Веселовський [2], В. Дорошенко [7]. В радянській історіографії бюджети українських земств аналізувала Л. Корнійчук [3]. Серед сучасних науковців варто виділити праці російського вченого В. Абрамова [4].
Мета статті полягає у аналізі основних джерел формування бюджету земських установ Лівобережної України з другої половини XIX до початку XX століть. Джерельну базу дослідження складають статистичні довідники, матеріали періодичної преси.
Постановка проблеми. В 1864 р. царський уряд започаткував реформу місцевої влади. Було видане „Положення про створення земських установ", згідно якого в губерніях і повітах мали бути сформовані виборні органи — земства. До їх компетенції входило вирішення питань, пов'язаних з регіональною освітою, медициною, шляхами, поштою, економікою. Кошти на їх утримання та діяльність мали надходити з повітів та губерній, де вони діяли. Тому проблема збирання податків стала актуальною для земств від самого початку їх існування.
Результати. Одним з перших практичних питань, з якими зіткнулося земство, стало оподаткування різних категорій населення на місцеві потреби. „Тимчасовими правилами..." та окремими законодавчими актами 1866-1868 рр. були визначені джерела земських надходжень. Земському оподаткуванню підлягали нерухоме майно, торгівля, промисловість. Доходи органів місцевого самоврядування за способами їх отримання
поділялись на окладні і неокладні.
Перші складали основу земського бюджету. До них відносились доходи від обкладання:
1) нерухомого майна в містах і повітах—землі, ліси, житлові будинки, фабричні, заводські і торгові приміщення;
2) промислових свідоцтв і патентів на заводи з виробництва різних напоїв та на установи з продажу спиртних напоїв;
3) установи трактирного промислу за межами міських поселень.
До неокладних доходів належали:
1) доходи з нерухомого майна самого земства та відсотки з капіталів, які їм належали;
2) судові та митні збори, які стягувались по цивільних справах;
3) мита за користування установами та послугами земства: шосейні та мостові збори за проїзд по земських дорогах і мостах, плата за лікування та навчання в земських установах;
4) доходи від земських промислових підприємств;
5) штрафи і пені за несвоєчасну сплату земських податків та ін. Сюди додавались субсидії від казни, товариств і приватних осіб переважно з певним призначенням (на медицину, стипендії учням і студентам, будівництво залізниць та ін.).
» следующая страница »
1 23 4 5 6 7 8