Схожий процес відбувався і в сусідній Чернігівській губернії. Прибутковий кошторис земських установ цього регіону у 1901 р. складав 3023000 крб; у 1909 р. - 4666000 крб.; у 1910 р. - 4943000 крб. [16, с. 527], у 1913 р. - 7767000
крб. [12, с. 972]. Із загальної суми прибутків дві третини припадало на повітові земства. Головним джерелом земських прибутків протягом всього їх існування служив податок з нерухомості, в основному з землі. Податок з нерухомого майна складав в 1885 р. 75% всього бюджету земств Чернігівської губернії, в 1909 р. він зменшився до 58%, проте суттєво зросли урядові субсидії.
За період з 1885 по 1910 рр. оподаткування землі в Чернігівській губернії зросло на 1547000 крб., в той же час як обкладання іншого нерухомого майна - тільки на 576000 крб. Аналогічні процеси відбувалися в Полтавській та Харківській губерніях, правда, там вони носили більш інтенсивний характер. На Чернігівщині протягом 19071910 рр. щорічне збільшення обкладання земель давало 85000 крб., на Полтавщині - 292000 крб., а на Харківщині - 485000 крб.
Цікаво, що прибутки з документів на право торгівлі і промислів залишались майже незмінними протягом 1885-1910 рр. В той же час постійно збільшувалось обкладання однієї десятини землі: 1870-1880 рр. - 13 коп.; 1880-1890 рр. -18 коп.; 1890-1900 рр.- 27 коп.; 1903 р.- 36 коп.; 1906 р. - 42 коп.; 1909 р. - 48 коп.; 1910 р. - 50 коп. [16, с. 528].
Серед повітів Чернігівської губернії існувала суттєва різниця в оподаткуванні однієї десятини. В Новозибківському, Суражському, Глинському, Стародубському повітах вона складала 40-45 коп., тоді як в Ніжинському - 73 коп. Причина полягала в неоднаковій родючості грунтів. В Харківській губернії податок з однієї десятини в 1910 р. в середньому складав 1 крб. 04 коп., а в Полтавській - 1 крб. 13 коп., в окремих повітах він досягав 2 крб. [16, с. 528].
Зросло також обкладання фабрик і заводів. В 1885 р. цей тип нерухомого майна давав земству 118000 крб., а в 1909 р. - майже 400000 крб. Міське нерухоме майно давало 200000 крб. замість 70000 крб. 25 років тому.
Одним з пережитків феодалізму в порефор-менні часи було збереження натуральних повинностей - дорожньої, підводної, квартирної. Вони цілком лягали на плечі селян і були доволі обтяжливими. Земська реформа не привела до їх ліквідації. В „Положенні" 1864 р. передбачалося в питаннях натуральних повинностей керуватися правилами старого статуту.
На перших земських зібраннях за ініціативою селян порушувалась проблема заміни натуральних повинностей грошовими. Зокрема, вона обговорювалась в 1866 р. в Харківському губернському земстві. Тоді дворянам вдалося відстояти стару систему [3, с. 59]. Однак згодом поступово більшість земств стали відмовлятися від натуральних повинностей. В 1876 р. скасовано квартирну повинність, на 1887 р., за даними В. Абрамова, дорожня повинність була ліквідована в 238 повітах з 359, лише в 77 повітах зберігалась підводна повинність [4, с. 32]. На початку ХХ ст. натуральні повинності фактично були ліквідовані. Відмова від натуральних повинностей і заміна їх грошовими мала позитивне значення - тягар обов' язків від селян перекладався на всі стани.
З початку XX ст. помітну роль в земському кошторисі починають відігравати субсидії від казни. У 1896 р. на Чернігівщині вони не досягали 113000 крб.; у 1901 р. становили 600000 крб., у 1910 р. - 1154000 крб. [16, с. 528].
Зібрані кошти земства відпускали на місцеві потреби. Земські витрати поділялись на обов' яз-кові і необов'язкові. До перших, за «Положенням» 1864 р., відносились: утримання окремих чиновників місцевого управління, місць позбавлення волі, комітету з селянських справ, витрати на богодільні, дорожні (утримання та ремонт шляхів), підводні (утримання підвод для роз' їзду поліції та інших посадових осіб). До необов' яз-кових витрат відносились витрати на медицину, народну освіту, утримання управи, пошти, економічні та інші заходи.
Обов' язкові витрати, особливо в перші десятиліття існування земств, були доволі обтяжливими. Земства зверталися до уряду з клопотаннями про їх відміну або зменшення. Проте до середини 90-х рр. XIX ст. обов'язкові витрати продовжували зростати. Лише на початку XX ст. вони були суттєво зменшені.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8